Pilote

Бензиновий запах ночі, вікна наполовину опущені, місто – як кіноплівка, де кожна сцена переливається в неоні. Тут не про почуття – про інерцію. Коли мотор реве голосніше за думки, а тиша коштує надто дорого. Все ніби під контролем, але всередині – вічний «режим місії»: заробити, встигнути, не провалитися, не закохатися. Він сміється, але очі не усміхаються – просто звик, що навіть любов вимірюється курсом євро. Дівчина поруч красива, блискуча, як обкладинка, але теж знає ціну безсонним вечорам і розмовам, де слова замінюють купюри. Бит котиться плавно, як колеса по асфальту після дощу, і десь у цьому гуркоті - дивний спокій. Таке, яке буває у тих, хто вже давно не шукає спокою.