Ginevra

У вітринному віддзеркаленні мерехтить не просто блиск годинника, а скоріше впевненість, що все вже своє: вулиці, повітря, навіть мовчання під шкірою. Світ ніби обертається на зап'ясті, відраховуючи час у такт самовпевненому ритму, де успіх не мета, а тло. У кожному куплеті чути місто, яке ковтає сумніви і випускає назовні блиск бронзи, дзвінкий бас і тихе «це заслужено». Молитви змінилися на угоди, а небеса – на панораму з балкона люксу. Між рядків то гордість, то втома від неї. Коли бог мовчить, відповідає відлуння мотора, і здається, що навіть воно шепоче: «Ти вже нагорі».