PARISIENNE

Пахне паризькою ніччю – вологим асфальтом, парфумами з нотами ванілі та легкою втомою від того, що знову "занадто красиво, щоб бути просто вечором". Вона переходить дорогу на зелене світло, не дивлячись по сторонах. Не тому, що зухвала – просто знає, що місто й так їй поступиться. Все тут обертається навколо цього погляду, трохи лінивого, трохи насмішкуватого. У когось на телефоні вона в обраних, у когось – в думках, але нікому не належить. У ритмі треку є та особлива паризька безтурботність: трохи шику, трохи драми, і рівно стільки автотюну, щоб приховати правду під блискучою обгорткою. Парижанка тут – не про географію, а про стан душі. Холодне просекко замість планів, фари замість зірок, і впевненість, що якщо вже ця ніч трапилася – значить, вона і є головна подія тижня.