Brouncha

Світ, де бетон пахне не втомою, а звичкою. Ніч не для сну - вона для тих, хто все ще на зв'язку, навіть коли телефон мовчить. Тут немає місця романтиці, тільки холодне світло фар, дзвін монет і коротке «тусимо» замість розмов. Занадто шумно, щоб думати, і занадто небезпечно, щоб відчувати.

Але під усією цією бравадою - людина, якій давно не снилося нічого доброго. Сміх став розкішшю, довіра - дурістю, а сон - майже святом. Все за інерцією: дим, броня, рух. Не герой, не лиходій - просто той, хто живе в ритмі вулиці, де м'якість не виживає. І все ж десь між «броня» і «Brunja» прослизає життя - з втомленою силою і впертим серцем, яке б'ється, незважаючи ні на що.