Run

Місто миготить, як стрічка новин на прискоренні: іскри під ногами, сліди порохового пилу, скутер без номерів і обіцянка не зупинятися. Тут амбіції космічного масштабу і броня, викувана дворами: скло в сколах, але курс прямий. «Віддав стільки - все одно гни!» - і під цим гаслом залишаються адреси і обличчя, щоб не заблукати самому. У куплетах - бухгалтерія ризику: залізо в кобурі, гіркий сироп у склянці, машини рахують кеш, держава мріє вимкнути світло. Але в приспіві помітно тепло: вистачає сил пригасити чужу тривогу танцем, підняти голову під дощем і тягнути своє «крок за кроком», без паузи, без драм. Вуличний роман про швидкість і виживаність, де втома ховається за хрипким смішком, а страх загубитися чесно визнаний і тому майже приручений.