TOPBOY

Блиск вітрини і шурхіт купюр - як хвилинний фрагмент сну про розкіш, де все вимірюється кодами, багажниками і цифрами на рахунках. Нічна вулиця Парижа перетворюється на подіум: Rolls-Royce під'їжджає, в кишенях - цеглини по п'ятдесят, в гардеробі - дев'ятнадцять пар нових шмоток, а в голосі - впевненість, що будь-яка перешкода знімається миттєво. Тут і запах ризику, і легка брутальність погроз - «забирайся, інакше...» - немов саундтрек до фільмів про швидко зароблені гроші і ще більш швидку втрату сну.

Вокал - як записка з щоденника для тих, хто звик жити в русі: хвастощі сусідять з прагматичною жорстокістю, успіх - з постійною настороженістю. Є в цьому іронічна щіпка: видимість зовсім ідеального життя руйнується, варто тільки придивитися до деталей - за сяйвом костюмів стежать тіні, а «сходження» залишило гіркий присмак витрачених обіцянок. Ніч красива, але холодна; єдине постійне - рух вперед, дорога і уважний підрахунок зроблених кроків.