VICTORIA

Іноді життя перетворюється на довгий переліт - за ілюмінатором хмари, в голові шум спогадів, а в серці турбулентність. Все начебто спокійно, але всередині все одно крутить - від туги, від недомовленості, від страху прокинутися і зрозуміти, що все справжнє залишилося десь в минулому аеропорту.

Пісня звучить як розмова з самим собою о четвертій ранку, коли сон не йде в голову. У ній трохи сповіді, трохи ніжності і трохи більше болю, ніж хотілося б визнати. Але між рядків прослизає головне: навіть у чужому місті, навіть з чужим акцентом, можна все-таки знайти себе - просто тому, що одного разу хтось допоміг повірити, що для цього є сенс.