Catalina

Десь між денною спекою та неоном ночі народжується та сама хімія – небезпечна, але чортовськи солодка. Музика струмує, як повільно розталий лід на шкірі, і вже пізно вирішувати, хто від кого залежить. Тут ніхто не лікується – максимум, міняють симптоми на поцілунки. Вона – та, кого звуть Каталіна, він – тип у костюмі Джеймса Бонда з районного супермаркету, але з тією ж впевненістю в місії. Усе на межі: гра, іскра, трохи театру і зовсім трохи правди. Звучить як саундтрек до фільму, який не показують у кінотеатрах – його просто проживають, з келихом у руці та легким відчуттям, що сьогодні можна все.