君と羊と青

Буває, що життя раптом спалахує так яскраво, що хочеться проживати кожну секунду – як кнопку «ще раз», поки пальці не зітруться на порох. Світ мчить, намагається залишити позаду, але хто сказав, що не можна осідлати це безумство і обігнати його з усмішкою? Все горить, блищить, б'ється струмом – і в цьому хаосі з'являється хтось, хто раптом приймає навіть твою «недостиглість». Ніби каже: так, ти гіркий, але живий. І від цього всередині все починає ворушитися, рухатися, цвісти. Десь там, за закритими повіками, минуле все ще махає рукою, а попереду вже чекає наступний світанок – надто сліпучий, щоб просто стояти і дивитися.