wasurerumaeni

Немов вечірнє місто після дощу: вулиці блищать, ліхтарі розпливаються м'якими плямами, а повітря ще зберігає тепло чиїхось голосів. Звуки треку - як кроки по мокрому асфальту, трохи поспішні, трохи мрійливі, ніби хтось біжить за своєю втікаючою думкою, поки вона не розтанула, як пара.

У мелодії - суміш тремтливої крихкості і прихованої сили, як у тих, хто шукає не тільки відповіді, але і сміливість доторкнутися до власних привидів. Музика м'яко закручує в міражі, але між рядків - наполегливе «не забути, не відпустити» до того, як світанок поверне все на свої місця.