Більше пісень від Kaspiyskiy Gruz
Більше пісень від Loc-Dog
Опис
Композитор: Тимур Оділбайов
Композитор: Анар Зейналов
Автор слів: Тимур Оділбайов
Автор слів: Анар Зейналов
Текст і переклад
Оригінал
Я у окна, там, где отопление. Их за окном бойцов двадцать на глаз.
Отряд ментов, оцепление, заведенный УАЗ. Просят бросить оружие и выйти с поднятыми руками.
А я сижу и звоню маме. Сижу и звоню спиной к батарее.
Мам, возьми поскорее. Скажу: "Нет, не болею". Скажу: "Да, все отлично".
Скажу: "Нет, не стареешь". Скажет, что на больничном. Скажу: "Мам, я был полным дебилом.
Я только сейчас понял все, что ты мне говорила.
И пока ты убирала, стирала, мыла, я не оценил этой силы Персила. Ты ж просила, чтоб я учебе уделял часы.
Ты говорила: "Вон, смотри, у Галки сын". Но домашний не отвечает, сотовый тоже.
Звоню на рабочий, там может. . . А меня просят оставаться на линии.
Говорят, мой звонок очень важен для них. А у меня руки от наколок и холода синие.
И за окном отряд что-то слишком притих.
Скоро зарядка сядет, и хозяин зарядки тоже может услышать звонок. Может, дозвонюсь все же.
И меня эта надежда так греет, хотя скорее -это батарея. -Ливень льет, как из ведра.
Дуют холодные ветра.
Но есть что-то сильнее и нас греет. Мне бы сделать теплее, но я сам не умею.
А ты помолись за меня, родной, пока я падаю вниз, падаю на дно.
Многих из этих я больше не вижу. Все уже по разные стороны движа.
Раньше из Милана до башни в Париже. Теперь им на телефон лавэшки и сижек.
Заново живу свою тихую жизнь. Иногда иду, где мы вместе что-то мутили. Уже другим воздухом дышат дворы.
Алло, я там же, все в силе. Мне переведи на QIWI, найди под синим Mitsubishi связь.
Если мы можем что-то поменять, то это примет обменник.
Ведь лучше умирать, чем стоять на коленях. Я тоже пленник. Избавь меня от буйной головы.
Я лечу на острова, но тащу себя с собой. Увы, наверное, заповеди были правы.
Мысль ударила в мозги мощнее, в мозги мощнее.
И я, покачиваясь от ее жестокости, вышел из дома, увидев, как стальные лопасти мельничи и социум в лицо отражали мне свет.
Но оставлю без подробностей этот куплет. И по итогу повесть оказалась все-таки грустной.
Ладно, вешаю трубку. Обнял до хруста.
Мне пора выдавать память о пустом за -современное искусство. Потом послушай. -Ливень льет, как из ведра.
Дуют холодные ветра.
Но есть что-то сильнее и нас греет. Мне бы сделать теплее, но я сам не умею.
А ты помолись за меня, родной, пока я падаю вниз, падаю на дно.
Проснуться от детского хохота. Проснуться весь такой в хлопотах. Что потом?
Вялой походкой, как гиппопотам, в сторону кухни. В молоке плавают хлопья там. Бобби, да.
Мелкие игрушки все раскидал по следам горячим. Надо бы отругать. Я не стал.
Достать альбом старый, полистать, словно включить фары и по старым местам.
Греет плед и под пледом прикосновения. Угадать сюжет, будто я снимал, хотя не, не я.
Греют звонки друзей, те, что вдали, чтоб согреть самим. Тоже недавно звонил.
Сигареты есть, и в холод не ногой во двор.
Греет кофе, пока сосед мерзнет, и греет мотор. Греет торт шоколадный на день рождения.
А вот свечки, напомнившие возраст, не греют.
А мне бежать со всех ног домой, со всех ног домой к той самой одной. Сказать: "Люблю", чтобы согрела в ответ. Ну а после согрела обед.
Ливень льет, как из ведра. Дуют холодные ветра.
Но есть что-то сильнее и нас греет. Мне бы сделать теплее, но я сам не умею.
А ты помолись за меня, родной, пока я падаю вниз, падаю на дно.
Ливень льет, как из ведра. Дуют холодные ветра.
Но есть что-то сильнее и нас греет. Мне бы сделать теплее, но я сам не умею.
А ты помолись за меня, родной, пока я падаю вниз, падаю на дно.
А ты помолись за меня, родной.
Переклад українською
Я біля вікна, де опалення. Їх за вікном бійців двадцять на око.
Загін ментів, оточення, заведений УАЗ. Просять кинути зброю та вийти з піднятими руками.
А я сиджу і дзвоню мамі. Сиджу і дзвоню спиною до батареї.
Мам, візьми якнайшвидше. Скажу: "Ні, не хворію". Скажу: "Так, все чудово".
Скажу: "Ні, не старієш". Скаже, що на лікарняному. Скажу: "Мамо, я був повним дебілом.
Я тільки зараз зрозумів усе, що ти мені казала.
І поки ти прибирала, прала, мила, я не оцінив цієї сили Персіла. Ти ж просила, щоб я навчав приділяв годинник.
Ти казала: "Геть, дивись, у Галки син". Але домашній не відповідає, стільниковий теж.
Дзвоню на робітник, там може. . . А мене просять залишатись на лінії.
Говорять, мій дзвінок дуже важливий для них. А у мене руки від наколок та холоду сині.
І за вікном загін щось занадто притих.
Незабаром сяде зарядка, і господар зарядки теж може почути дзвінок. Може, додзвонюся все ж таки.
І мене ця надія так гріє, хоча швидше батарея. -Злива ллє, як із відра.
Дують холодні вітри.
Але є щось сильніше, і нас гріє. Мені зробити тепліше, але я сам не вмію.
А ти помолися за мене, рідний, доки я падаю вниз, падаю на дно.
Багатьох із цих я більше не бачу. Все вже з різних боків руху.
Раніше з Мілану до вежі у Парижі. Тепер їм на телефон лавешки та сіжок.
Наново живу своє тихе життя. Іноді йду, де ми разом щось каламутили. Вже іншим повітрям дихають подвір'я.
Алло, я там же, все в силі. Мені переведи на QIWI, знайди під синім Mitsubishi зв'язок.
Якщо ми можемо щось змінити, це прийме обмінник.
Адже краще вмирати, ніж стояти навколішки. Я теж бранець. Визволи мене від буйної голови.
Я лечу на острови, але тягну себе із собою. На жаль, напевно, заповіді мали рацію.
Думка вдарила в мізки сильніше, в мізки сильніше.
І я, погойдуючись від її жорстокості, вийшов із дому, побачивши, як сталеві лопаті млина і соціум в обличчя відбивали мені світло.
Але залишу без подробиць цей куплет. І за підсумком повість виявилася таки сумною.
Гаразд, вішаю трубку. Обійняв до хрускоту.
Мені час видавати пам'ять про порожнє за сучасне мистецтво. Потім послухай. -Злива ллє, як із відра.
Дують холодні вітри.
Але є щось сильніше, і нас гріє. Мені зробити тепліше, але я сам не вмію.
А ти помолися за мене, рідний, доки я падаю вниз, падаю на дно.
Прокинутися від дитячого сміху. Прокинутися весь такий у клопотах. Що потім?
Млявою ходою, як гіпопотам, у бік кухні. У молоці плавають пластівці там. Боббі, так.
Дрібні іграшки все розкидав по гарячих слідах. Треба б сварити. Я не став.
Дістати альбом старий, погортати, немов увімкнути фари і по старих місцях.
Гріє плед і під пледом дотику. Вгадати сюжет, ніби я знімав, хоч не, не я.
Гріють дзвінки друзів, ті, що вдалині, щоб зігріти самим. Теж нещодавно дзвонив.
Цигарки є, і в холод не ногою у двір.
Гріє каву, доки сусід мерзне, і гріє мотор. Гріє шоколадний торт на день народження.
А ось свічки, що нагадали вік, не гріють.
А мені бігти з усіх ніг додому, з усіх ніг додому до тієї самої однієї. Сказати: "Люблю", щоб зігріла у відповідь. Ну а потім зігріла обід.
Злива ллє, як із відра. Дують холодні вітри.
Але є щось сильніше, і нас гріє. Мені зробити тепліше, але я сам не вмію.
А ти помолися за мене, рідний, доки я падаю вниз, падаю на дно.
Злива ллє, як із відра. Дують холодні вітри.
Але є щось сильніше, і нас гріє. Мені зробити тепліше, але я сам не вмію.
А ти помолися за мене, рідний, доки я падаю вниз, падаю на дно.
А ти помолися за мене, рідний.