DOTTORE

Наче серце вигоріло, а тіло залишилося доживати за інерцією. Все ніби по протоколу: таблетки, поради, усмішка на автоматі, але всередині хрустить порожнеча, ніби хтось скрутив звук життя на мінімум. Жодних трагедій зовні, просто втома від ролі, де навіть біль здається пластиковим реквізитом. Музика йде глухими, в'язкими хвилями, як дихання крізь ватну подушку. Кожен рядок ніби просить лікаря, але отримує лише рецепт на забуття. І все одно в цих словах є дивна втіха: визнання того, що зламано, вже саме по собі трохи лікує.