Różni nas wiele

Світ знову сперечається сам із собою - хто правий, хто чужий, у кого «справжнє» добро. А десь між цими гучними голосами звучить тихий ритм - про те, що нас, при всій різниці, тримає один і той же пульс. Пісня як нагадування: ніхто не зобов'язаний бути однаковим, щоб відчувати одне і те ж. У ній і втома від боротьби, і вперта віра, що любов - не наївність, а броня. Навіть коли здається, що все руйнується, звучить цей спільний дух, ніби остання струна, на якій ще можна зіграти життя - трохи фальшиво, зате щиро.