Синее небо

Іноді біль - це просто необережний рух по склу. Провів - і залишилася подряпина у формі поцілунку. Здавалося б, видихнув все, відпустив, а потім раптом десь над головою знову те саме синє небо - чисте, величезне, як шанс почати з початку.

Любов пішла, але залишила за собою не руїни, а легкий слід - як дощ після грози, який пахне оновленням. Нехай щастя не з тим і не відразу, зате тепер в кожному вдиху є простір. І навіть якщо серце ще тихо гримить своєю внутрішньою грозою - попереду вже сяє небо. Таке синє, що навіть сумувати під ним якось красиво.