CONTRABANDO

Вулиці знову грають у театр - грізні маски, гучні слова, але за всім цим ховається знайома іронія: той, хто обіцяє бути «maleante», в реальності часто спотикається об власні понти. Лунає сміх, б'ють баси, і стає зрозуміло: цей перформанс - не про страх, а про драйв.

Тут є і жар, і вогонь, і зухвалість, яка, скоріше, лоскоче, ніж лякає. Перепалки перетворюються на гру, погрози - на ритмічні вигуки під біт, а вулиця більше схожа на величезний танцпол, ніж на поле бою. Перегини і пафос розчиняються в перреро, і все, що залишається, - це та сама енергія, від якої не сидиться на місці.

Музика ніби шепоче: «Так, життя жорстке, але сьогодні все вирішують не кулаки, а кроки в такт». І в цьому є своя правда - вогонь, який спалахує не зі страху, а з бажання танцювати до ранку.