Enter The Void

Як ніби опинитися в кімнаті, де всі стіни раптом почали зсуватися всередину - повільно, але невідворотно. І ти ніби знаєш, що там, за межами, є світло, простір і хтось з відкритими руками, але поки тільки чуєш відлуння власного «ооо». Це не про відчай, скоріше про наполегливе бажання зачепитися за те, що зігріває, навіть якщо воно вже майже розчинилося. Музика м'яко лоскоче тугу, але не добиває - навпаки, нагадує, що у кожної порожнечі є зворотний бік, і туди ще можна прорватися.