CSIRAC

Немов сон, який спочатку обіцяє спокій і тепло, а потім раптово тріскається на межі яви. Голоси перегукуються - то впевненість у тому, що тут є захист і світло свічки в темряві, то дивний поклик з коридору, де звук здається знайомим, але ніяк не дається згадати.

У цій мелодії є щось одночасно втішне і тривожне: обіцянка знайти себе і іншого, переплетені в одному образі. А фінал залишає після смаку - ніби двері різко грюкнули, і все, що залишилося, це шум і тінь від нездійсненого сну.