Клубняк

Жанр budots займає особливе місце в панорамі сучасної електронної музики. Він зародився на Філіппінах наприкінці 2000-х років. Жанр відомий своїми енергійними і гіпнотичними ритмами семплами, часто супроводжуваними гумористичними або гротескними візуальними елементами. Budots є не просто напрямком танцювальної музики, а цілим феноменом інтернет-культури Південно-Східної Азії.

Витоки budots сягають міста Давао на півдні Філіппін, де на початку 2000-х місцеві діджеї та вуличні танцюристи експериментували з комп'ютерними програмами. Музично budots заснований на простому, але інтенсивному чотиридольному ритмі з темпом близько 130-150 ударів на хвилину. Його звукова палітра включає синтетичні ударні, різкі басові лінії і хаотичні вокальні вставки. Незважаючи на технічну простоту, продакшн жанру ґрунтується на виразній ритмічній структурі та грайливому саунд-дизайні, близькому до lo-fi-естетики.

Хоча критики довго сприймали budots як низову музику, позбавлену вишуканості клубних жанрів на кшталт house або techno, він отримав визнання як форма народної творчості. Музика budots звучала на фестивалях вуличних танців, у провінційних клубах і навіть у документальних фільмах про сучасну філіппінську культуру. Вплив budots помітний і за межами Філіппін: його ритміка і звукові ефекти стали джерелом натхнення для продюсерів з Південно-Східної Азії. Також budots породив цілий пласт інтернет-мемів і танцювальних відео, що стали вірусними на TikTok і YouTube. Особливою популярністю користуються ролики з анонімними танцюристами в масках або костюмах, які виконують хаотичні рухи під характерні звуки budots.