Більше пісень від Fisz Emade Tworzywo
Більше пісень від Mateusz Krautwurst
Текст і переклад
Оригінал
Język to ruch, choć na tak wiele zjawisk nie mamy słów języka.
To dlatego jest poezja, dlatego jest muzyka. Wysokość dźwięku, tempo i dynamika.
Zapisane kartki wyrazistym charakterem pisma, bo jesteśmy niecierpliwi.
Dzień jak co dzień, a ja słucham muzyki. Ty rozwiązujesz krzyżówki, bo słowa są jak nuty.
Pisemne ślady, a my jak znikające punkty i nasze rytuały.
Podekscytowani czytamy książki, wypijając hektolitry kawy. Zakreślamy ulubione frazy.
Książki, co z człowieka robią człowieka. Otwierają światy, zaświaty dla żywych i zmarłych.
Mamy uszy otwarte na każdy dźwięk. Póki są dźwięki, śmierć nie istnieje. Muzyka na weselach i pogrzebach.
A teraz plączemy się bez map, bez instrukcji.
Jesteśmy bezszelestni jak duchy. Wywlekamy uczucia jak lekarz nerwy spod skóry. Duchy.
Mamo, witaj w domu.
Bo cisza jest bezmierna.
Ruch, ruch. Język to ruch.
Tęsknota jest bezmierna.
Ruch, ruch. Język to ruch.
Cisza jest bezmierna.
Wrażliwi na światło, światłoczuły. Wykonujemy chaotyczne ruchy jak molekuły.
Parujemy jak duchy. Wibrujemy jak dźwięki drumli. Kopiemy w powietrze.
Chciałbym o tyle rzeczy zapytać.
Pytać subtelnie, ale ciągle czuję się niezręcznie, bo nie wiem, jak radzić sobie ze stratą. Grzać serce.
Życzę Ci zdrowia przyjacielu, być zdrowym, bo życie jednak kiedyś się kończy, urywa.
A kiedy życie odkleja się od życia, zostają szafy pełne ubrań, przedmioty, płyty i książki. A życie toczy się dalej.
Słychać głosy z ulicy, gwar, a my próbujemy wziąć się w garść i parujemy jak warszawski rozgrzany beton, żeby zdążyć, zanim w mgnieniu oka nam uciekną nasze dni, nasze chwile. Tylko w dzieciństwie jesteśmy jakby nieśmiertelni.
A teraz życie się kurczy. Idzie drogą na skróty, choć robimy zręczny unik.
Duchy zagubione w miejskiej dżungli.
Mamo, witaj w domu.
Bo cisza jest bezmierna.
Ruch, ruch. Język to ruch.
Tęsknota jest bezmierna.
Ruch, ruch. Język to ruch.
Cisza jest bezmierna.
Plątanina myśli. Wokół nas światła Warszawy migają jak wspomnienia.
Duchy zgasną, ale na razie świecą. To musi nam wystarczyć. Kolega ze starych lat dzwoni.
Halo, halo! Czy coś się zmieniło? Nic się nie zmieniło odpowiadam.
Ale tak naprawdę zmieniło się wszystko, bo cisza jest bezmierna.
Mamo, witaj w domu.
Jak zwykle trochę tu nieposprzątane, porozrzucane ubranie pachnie mokrym psem. Uchylam szeroko okno. Wzbiera wiatr.
Witaj w domu, w naszym ogrodzie. Nie usłyszę cię już w moim telefonie. Szum w słuchawce.
Mówię coraz cichszym głosem. Ukrywamy łzy, zadzierając głowę. Duchy.
A tęsknota jest bezmierna jak przenikające ostrze. Nie będę tracił ani chwili.
Duchy. Duchy. Duchy. Duchy. Duchy. Duchy. Duchy. Duchy. Duchy.
Bo cisza jest bezmierna.
Ruch, ruch. Język to ruch.
Tęsknota jest bezmierna.
Ruch, ruch. Język to ruch.
Cisza jest bezmierna.
Переклад українською
Мова – це рух, хоча ми не маємо слів для багатьох явищ.
Тому є поезія, тому є музика. Висота, темп і динаміка.
Сторінки написані чітким почерком, бо ми нетерплячі.
Це як будь-який інший день, і я слухаю музику. Ти розгадуєш кросворди, бо слова схожі на ноти.
Письмові сліди, а нам подобаються точки зникнення і наші ритуали.
Ми із захватом читаємо книжки та п’ємо гектолітри кави. Обводимо улюблені фрази.
Книги, які роблять з людини людину. Вони відкривають світи і загробне життя для живих і мертвих.
У нас відкриті вуха для кожного звуку. Поки є звуки, немає смерті. Музика на весіллі та похоронах.
А тепер заблукаємо без карт, без інструкцій.
Ми мовчазні, як привиди. Ми витягуємо свої почуття, як лікар витягує наші нерви з-під шкіри. Привиди.
Мамо, ласкаво просимо додому.
Бо тиша неосяжна.
Рух, рух. Мова – це рух.
Туга безмірна.
Рух, рух. Мова – це рух.
Тиша неосяжна.
Чутливий до світла, світлочутливий. Ми здійснюємо хаотичні рухи, як молекули.
Ми спаровуємося, як привиди. Ми вібруємо, як звуки єврейської риби. Ми б'ємо ногами в повітря.
Я хотів би запитати про багато речей.
Спитати тонко, але я все одно відчуваю себе ніяково, тому що я не знаю, як впоратися з втратою. Зігрійте своє серце.
Бажаю тобі міцного здоров'я, друже, будь здоров, бо життя колись закінчується.
І коли життя відривається від життя, залишаються шафи, повні одягу, предметів, платівок і книг. А життя продовжується.
Ми чуємо голоси з вулиці, метушню, і намагаємося взяти себе в руки і парити, як розпечений бетон у Варшаві, щоб встигнути, поки наші дні, наші моменти не втечуть миттєво. Тільки в дитинстві ми безсмертні.
А тепер життя скорочується. Він йде коротким шляхом, хоча ми вміло ухиляємося.
Привиди, загублені в міських джунглях.
Мамо, ласкаво просимо додому.
Бо тиша неосяжна.
Рух, рух. Мова – це рух.
Туга безмірна.
Рух, рух. Мова – це рух.
Тиша неосяжна.
Клубок думок. Навколо нас спалахують вогні Варшави, як спогади.
Духи згаснуть, але поки що вони сяють. Цього має бути достатньо для нас. Дзвонить старий друг.
Привіт, привіт! Щось змінилось? Нічого не змінилося, відповідаю.
Але насправді все змінилося, бо тиша безмірна.
Мамо, ласкаво просимо додому.
Як завжди, тут трохи неохайно, а розкиданий одяг пахне мокрим собакою. Відчиняю вікно навстіж. Здіймається вітер.
Ласкаво просимо додому, в наш сад. Я більше не почую тебе по телефону. Шум у навушнику.
Я говорю дедалі тихішим голосом. Ми ховаємо сльози, схиливши голови. Привиди.
І туга безмірна, як пронизливе лезо. Я не буду втрачати ні хвилини.
Привиди. Привиди. Привиди. Привиди. Привиди. Привиди. Привиди. Привиди. Привиди.
Бо тиша неосяжна.
Рух, рух. Мова – це рух.
Туга безмірна.
Рух, рух. Мова – це рух.
Тиша неосяжна.