Поживемо-побачимо - Piano

Оригінал

Така тендітна, немов цвіт абрикосовий.

Я забуваю з тобою про зиму і осені. Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця.

А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.

Людині треба людина, а я завжди кудись іду.

Поживемо - побачимо!

Ти знаєш, я не герой зі коми.

Поживемо - побачимо.

Поживемо, давай. . .

Шукає теплий щоку твій холодний ніс. Я забуваю з тобою, що світ - це темний ліс.

Я забуваю з тобою, що спокою гріш ціна.

А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.

Людині треба людина, а я завжди кудись іду.

Поживемо - побачимо!

Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.

Я теж шукав свій маленький рай.

Поживемо - побачимо. Ти усміхаєшся так безборонно.

Поживемо - побачимо.

Поживемо і не питай, чому правда чужа така мила, своя, як під серцем ніж.

Як запах випитої зранку на обідці кави.

І ми, немов в старій французькій мелодрамі, в якій герої не знають, чого хочуть, пробач. . .

Я так люблю твою смішну ранкову неохайність. Пора чекати б цей дощ, цю вчорашню крайність.

Я так люблю твій старенький червоний плащ.

Поживемо - побачимо!

Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.

Я теж шукав свій маленький рай.

Поживемо - побачимо. Ти усміхаєшся так безборонно.

Поживемо - побачимо.

Поживемо і не питай, чому правда чужа така мила, своя, як під серцем ніж.