Більше пісень від Fiolet
Більше пісень від Yevhenii Dubovyk
Опис
Композитор: Сергій Мартинюк
Композитор: Роман Андрухів
Автор слів: Сергій Мартинюк
Текст і переклад
Оригінал
Така тендітна, немов цвіт абрикосовий.
Я забуваю з тобою про зиму і осені. Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця.
А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.
Людині треба людина, а я завжди кудись іду.
Поживемо - побачимо!
Ти знаєш, я не герой зі коми.
Поживемо - побачимо.
Поживемо, давай. . .
Шукає теплий щоку твій холодний ніс. Я забуваю з тобою, що світ - це темний ліс.
Я забуваю з тобою, що спокою гріш ціна.
А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.
Людині треба людина, а я завжди кудись іду.
Поживемо - побачимо!
Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.
Я теж шукав свій маленький рай.
Поживемо - побачимо. Ти усміхаєшся так безборонно.
Поживемо - побачимо.
Поживемо і не питай, чому правда чужа така мила, своя, як під серцем ніж.
Як запах випитої зранку на обідці кави.
І ми, немов в старій французькій мелодрамі, в якій герої не знають, чого хочуть, пробач. . .
Я так люблю твою смішну ранкову неохайність. Пора чекати б цей дощ, цю вчорашню крайність.
Я так люблю твій старенький червоний плащ.
Поживемо - побачимо!
Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.
Я теж шукав свій маленький рай.
Поживемо - побачимо. Ти усміхаєшся так безборонно.
Поживемо - побачимо.
Поживемо і не питай, чому правда чужа така мила, своя, як під серцем ніж.