Pica Pica 2

Тут все просто – ноги самі знають, що робити. Ні складних слів, ні філософії, тільки чиста радість у ритмі, де сонце ніби стрибає з плеча на плече. Східний вітер, приправлений острівним безумством, жене по колу одне бажання: рухатися, поки не закінчиться повітря, поки світ не стане одним великим танцполом. Кожне «sayang» ніби підморгує – мовляв, не думай, просто живи, поки барабани тримають пульс. Тут ніхто не питає, що ти відчуваєш – все й так видно з того, як рухається плече, як сміються пальці. Нона танцює, а з нею – вся географія країни, де спека липне до шкіри, але це приємно, бо життя тут не про «треба», а про «грійся і крутись». Пісня, як вечірка на пляжі, де кокоси падають в такт, а вечір пахне морем і свободою. Трохи божевілля, трохи флірту – і раптом розумієш, що щастя, виявляється, може звучати на будь-якій частоті, аби голосно і з усмішкою.