Modafinil

Здається, світ трохи тремтить – ніби хтось натиснув «пауза» та «плей» одночасно. Все рухається, але з мікрозатримкою, як у голові людини, яка занадто довго не спала і вже перестала розрізняти ранок і вечір. Пульс рівний, думки скачуть, кава не допомагає, але десь усередині залишається впевненість: усе під контролем. Майже. Десь між «ще секунду» та «я зараз зберуся» народжується це дивне відчуття – коли фокус вислизає, але впертість не дає відпустити. Слова плутаються, реальність деренчить, а свідомість, як несправний метроном, відбиває свій ритм: стоп, старт, йдемо. І в цій зацикленості – щось живе, справжнє. Трохи втомлене, трохи п'яне від надлишку думок, але по-своєму красиве.