Wand

Іноді все руйнується так красиво, що навіть шкода заважати процесу. Навколо іскриться, горить, тріщить по швах, а всередині - дивний спокій. Адже коли знаєш, що фінал неминучий, можна дозволити собі трохи розкоші - не чинити опір.

У пісні відчувається той рідкісний момент, коли крах перетворюється на мистецтво. Двоє людей тримаються за руки, поки їхній світ летить в стіну, і в цьому зіткненні є щось майже ніжне. Адже якщо вже все закінчиться - нехай хоча б разом, з відкритими очима і відчуттям, що прожили до останньої миті. Красиво, голосно, чесно.