BATMOBIL

Бувають такі стани, коли всередині шумно, як у моторі «Бетмобіля», і неможливо зупинитися - навіть якщо їдеш прямо в шторм. Все ніби під контролем, руки на «лейцах», але повітря вже трохи отруєне, думки свистять, як вітер у тунелі. І чим швидше біжиш, тим сильніше хочеться вдихнути по-справжньому, без домішок чужих голосів і удаваних посмішок.

Тут пульс замість баса, відчай замість гальм, і вся ця гонка - не за кимось, а від того, що прилипло до шкіри і не віддирається. Світ сіріє, обличчя стираються, залишається тільки рух - мокрий, шалений, до втрати дихання. І в цьому божевіллі чомусь є своя чесність: коли несешся крізь дощ, вже не важливо, хто був правий. Головне - що все ще здатний мчати.