Świat się wali

Іноді броня не дзвенить, а просто тріщить по швах. Зовні - кам'яне обличчя, всередині - штукатурка обсипається з кожною спробою зробити вигляд, що «все під контролем». Світ руйнується тихо, без спецефектів, тільки гул у вухах і стиснуті зуби. Тут навіть сльози здаються розкішшю, недозволеною слабкістю, яку собі не купиш ні за славу, ні за силу духу.

Але все одно хочеться - хоч на одну ніч - не бути залізним. Не тікати від почуттів, не грати в холоднокровність, а просто дозволити собі дихати. Нехай навіть зло здається ближчим, ніж хотілося б, а реальність їде прямо по нервах, як злий водій Uber без ременя безпеки. Тому що іноді наймужнішим є не вистояти, а визнати, що стояти більше немає сил.