Monarcha

Відчуття глянцю чорного кайєна та гучний сміх над власною маніфестною зухвалістю: слова ніби виписані на номерних знаках і політичній афіші, де влада мерехтить як хром, а обіцянки звучать і як загроза, і як жарт одночасно. Груба іронія ковзає рядками, змішуючи мрію про «правління» з побутовим абсурдом, і в цьому контрасті з'являється дивна теплота, ніби хтось навмисно грає в рулетку з реальністю. Пульс ритму працює на уяву, моторний ритм підштовхує до візуальних кадрів чорний змій, кортеж, сигара на архітектурі старої влади; слова ріжуть, але посміхаються, обіцяючи «вільні п'ятниці та теплі четверги» як нагороду за картонну революцію. На виході залишається відчуття коктейлю з грандіозних фантазій і побутового трешу, який приємно слухати, тому що він одночасно гучний, самоіронічний і чортовськи правдивий.