Вальс-бостон

Осінь у цьому вальсі не сумує, а грає у свою гру: листя кружляє, як сукня на балу, саксофон хрипло шепоче, а десь у дворах стіни будинків стають свідками маленького дива. Все навколо ніби забуває про час - навіть старі стіни закохуються у власну юність. Трохи солодкої ностальгії, трохи щемливої смутку і той самий сон, де платівка крутиться нескінченно, а осінь танцює, ніби це її останнє свято.