FUN

Лондон звучить тут не як географія, а як стан - галасливий, трохи тривожний, але повний вогнів і руху. Між рядків - то бажання просто «налити в чашку і повеселитися», то визнання: тривоги жують зсередини, навіть коли посміхаєшся.

Все зводиться до тонкого балансу: тримати голову вище, поки вулиці не віддають теплом; зберігати мрію, навіть якщо реальність шипить у відповідь. Музика перетворює занепокоєння в ритм, а втому - в танець, де фраза «я переживаю занадто багато» стає майже мантрою і способом не загубитися в потоці.