Браслеты

Трек звучить як вулиця, де хмари низько висять над головами, а браслети на зап'ястях дзвенять голосніше за обіцянки. Тут мало чаю, мало тепла, зате вистачає гойдалок долі, які раз по раз викидають то вгору, то вниз. У цьому балагані - чесність на знос, ниточка життя, що тримається з останніх сил, і віра, яка все ще не дає впасти. Музика ніби пахне дощем, сирою дошкою і димом тютюну, а всередині - вперте «живемо, як є».