Більше пісень від Lea Marie
Опис
Автор тексту, асоційований виконавець, композитор: Леа Марі
Автор тексту, композитор, продюсер: Мілан Тауш
Виробник: FEELNG
Інженер змішування: Лекс Баркі
Інженер-майстер: Робін Шмідт
Текст і переклад
Оригінал
Ich weiß noch genau, letzten Sommer.
Das war der schönste Juni, den es gab. Stundenlang zu zweit verbracht.
Wir gingen heim, wenn die Sonne ging. Mit Salz und Sonnenbrand auf unserer Haut.
Wir waren perfekt, ja, alles perfekt. Ewig hat uns nicht gereicht.
Hätt wer gesagt, dass wir uns trennt, hätten wir 'nen Vogel ihm gezeigt.
Und ich frag mich, was passiert ist seit letztem Sommer.
Für mich war immer alles gut. Hab nie ein Ende je geahnt.
Jetzt steh ich hier, halt meine Wunden zu.
Sag mir, war dein für immer nicht für immer?
Wem erzähl ich jetzt davon, was ich heut alles erlebt hab?
Da ist kein Platz für jemand anderen, weil du alles belegt hast.
Für immer, für immer, für immer.
Du siehst in uns nichts mehr. Ich seh nur den Abend, als ich in deinem Arm lag.
Es war eigentlich normal, bis du merkst, dass du uns nicht mehr willst.
Nicht mehr willst, nicht mehr willst. Jetzt lern ich wieder jemand Neues kenn.
Wir reden über nichts. Basic Smalltalk und er fragt, was meine Lieblingsfarbe ist.
Ich will nur zurück zu dir. Kenn von dir jedes Detail.
Für mich war immer alles gut. Hab nie ein Ende je geahnt.
Jetzt steh ich hier, halt meine Wunden zu.
Sag mir, war dein für immer nicht für immer?
Wem erzähl ich jetzt davon, was ich heut alles erlebt hab?
Da ist kein Platz für jemand anderen, weil du alles belegt hast.
Für immer, für immer, für immer.
Du liebst Herzen nur, wenn sie gebrochen sind.
Vielleicht brichst du deshalb meins.
Du liebst Herzen nur, wenn sie gebrochen sind.
Unser für immer war nicht für immer.
Wem erzähl ich jetzt davon, was ich heut alles erlebt hab?
Da ist kein, kein Platz.
Da ist kein Platz.
Переклад українською
Ще пам'ятаю минуле літо.
Це був найкращий червень за всю історію. Проводили години разом.
Ми пішли додому, коли сонце зайшло. З сіллю та сонячними опіками на нашій шкірі.
Ми були ідеальні, так, все було ідеально. Назавжди нам було недостатньо.
Якби хтось сказав, що ми розлучаємося, ми б подарували йому пташку.
І мені цікаво, що сталося з минулого літа.
У мене завжди все було добре. Ніколи не уявляв кінця.
Тепер я стою тут, закриваючи рани.
Скажи мені, а твоя вічність не була назавжди?
Кому я тепер розповім про все, що пережив сьогодні?
Ні для кого більше немає місця, тому що ти все зайняв.
Назавжди, назавжди, назавжди.
Ти більше нічого в нас не бачиш. Я бачу тільки вечір, коли лежу в твоїх обіймах.
Це було нормально, поки ти не зрозумів, що ти більше не хочеш нас.
Не хочу більше, не хочу більше. Тепер я знову знайомлюся з кимось новим.
Ми ні про що не говоримо. Проста балаканина, і він запитує, який мій улюблений колір.
Я просто хочу повернутися до вас. Я знаю про тебе кожну подробицю.
У мене завжди все було добре. Ніколи не уявляв кінця.
Тепер я стою тут, закриваючи рани.
Скажи мені, а твоя вічність не була назавжди?
Кому я тепер розповім про все, що пережив сьогодні?
Ні для кого більше немає місця, тому що ти все зайняв.
Назавжди, назавжди, назавжди.
Ти любиш тільки серця, коли вони розбиті.
Можливо, тому ви ламаєте моє.
Ти любиш тільки серця, коли вони розбиті.
Наша вічність не була вічністю.
Кому я тепер розповім про все, що пережив сьогодні?
Немає, немає місця.
Немає місця.