Більше пісень від Carín León
Більше пісень від Tony Aguirre
Опис
Віуела: Антоніо Сепеда Рівера
Акордеон, бек-вокал: Брауліо Ібарра Сонеранес
Труба: Маріо Муньос Круз
Кларнет: Едгар Ерон Валенсуела Кастро
Фоновий вокал, акордеон: Хуан Гвадалупе Онтіверос Моройокі
Віуела: Арнульфо Ромеро сомбра
Бахо: Neftali Ozuna tucari
Кларнет: Хуан де Діос Онтіверос Молінарес
Труба: Франсіско Хав'єр Дуарте Веларде
Інженер звукозапису, продюсер: Антоніо Зепеда
Інженер звукозапису, інженер мікшування, інженер мастерингу: Альберто Медіна
Інженер звукозапису: Абрахам Едуардо Тапіа Гарсія
Виконавчий продюсер: Хорхе Хуарес
Виконавчий продюсер: Оскар Армандо Діас де Леон
Композитор Автор слів: Абелардо Флорес
Текст і переклад
Оригінал
Iba montado en su caballo, lo acompañaba su perro.
Se empinaba la botella, recordaba que en su encierro le informaron que en su casa, -casi a diario había un entierro.
-¿De verdad?
Nomás pensaba y pensaba, no se explicaba el asunto.
Otro trago se aventaba, regresaba al mismo punto.
¿Cómo es que había tanto entierro, si no había ningún difunto?
Apurando a su caballo con las espuelas de hierro.
Iba llegando al corral que estaba bajando el cerro.
No pudo ordeñar la vaca, porque se mamó el becerro.
Viejones. Saludos para todos, para toda la raza pinche dura. Ta' madre, compa Carín.
Échale, compa Tony.
Arriba Sonora, viejo.
Casi llegando a su rancho, Macario tomó un atajo.
Abrió la puerta de atrás, se puso verde del carajo.
Su mujer estaba arriba, su compadre estaba abajo.
Con el cuchillo en la mano sentía que le hervía la sangre.
Le cortó los dos al vato y al perro le quitó el hambre.
Y le dijo a su mujer: "Es todo tuyo, compadre".
Maldiciendo a su mujer, Macario se fue pa'l cerro.
Ventándosela al compadre, aquel que le puso el cuerno.
Supo que de los amigos, el mejor siempre es el perro.
Todo, compa Carín.
¿No, viejo? Oye, Amalia.
A ver ese pinche grito, pues, así como se burla, grite.
Переклад українською
Він їхав на коні, супроводжував його собака.
Він наповнив пляшку, пам'ятаючи, що в ув'язненні йому повідомляли, що в його будинку майже щодня відбуваються похорони.
- Справді?
Я тільки думав і думав, справа не пояснювалася.
Ще один напій кинули, повертаючись до тієї ж точки.
Звідки стільки поховань, якщо не було покійного?
Спішить свого коня залізними шпорами.
Я доходив до загону, що спускався з гори.
Він не міг подоїти корову, бо вона смоктала теля.
старики. Вітаю всіх, всю довбану важку гонку. Ta' mother, compa Carín.
Викинь його, друже Тоні.
Вставай, Сонора, чоловіче.
Майже дійшовши до свого ранчо, Макаріо пішов коротким шляхом.
Він відкрив задні двері, він став зеленим, як пекло.
Його дружина була нагорі, його товариш – внизу.
З ножем у руці він відчув, як у нього закипіла кров.
Він порізав обох хлопців, а собаку позбавив голоду.
І сказав дружині: «Все твоє, друже».
Проклинаючи дружину, Макаріо пішов на гору.
Продати його товаришу, тому, хто його обдурив.
Він знав, що з друзів найкращий завжди пес.
Все, друже Карін.
Ні, старий? Привіт, Амалія.
Побачимо той довбаний крик, ну як він кепкує, так і закричав.