Текст і переклад
Оригінал
-Dokąd ty znowu jedziesz? -Ja już sam nie wiem.
-A wrócisz?
-Ja lubię jeździć po nocach tak sobie długo, bez celu i wtedy słuchać muzyki. To na mnie działa jak serum.
Lubię jak światła na drodze są całe pomarańczowe.
Lubię, gdy zaczyna świtać i świat się budzi do życia. Kiedy zaczyna padać, beton oddaje zapach. Nagle nastaje cisza.
Znowu wiem, że oddycham. Mija kolejna godzina, przede mną pusta ulica.
Czuję się, jakbym nie istniał, a cały świat się zatrzymał. Wiesz, mijam inny świat. Jadę ulicą.
Każda minuta to dreszcz.
-Dokąd ty znowu jedziesz?
-Zakładam słuchawki, a to miasto sprawia, -że wierzymy w sen. -A wrócisz?
Mijam inny świat. Jadę ulicą. Każda minuta to dreszcz.
Zakładam słuchawki, a to miasto sprawia, że wierzymy w sen.
Pamiętam zapach benzyny, kiedy podjeżdżam na stację albo jak niebo jest złote i spokój, gdy tracę z zasięg.
Na chwilę nie ma mnie tutaj. Myślę tylko o trasie. I nagle zachwyca widok, gdy jadę w górę zygzakiem.
Ostatnio cały czas czuję, jakby cały czas, ej, cały czas się zatrzymał.
Ostatnio cały czas czuję, jakby cały czas, ej, cały czas się zatrzymał.
Mijam inny świat. Jadę ulicą. Każda minuta to dreszcz.
-Dokąd ty znowu jedziesz?
-Zakładam słuchawki, a to miasto sprawia, że wierzymy w sen.
-A wrócisz? -Mijam inny świat. Jadę ulicą.
Każda minuta to dreszcz.
Zakładam słuchawki, a to miasto sprawia, że wierzymy w sen.
Переклад українською
-Where are you going again? -Я вже не знаю.
-Ти повернешся?
-Я люблю довго їздити вночі безцільно, а потім слухати музику. На мене це працює як сироватка.
Мені подобається, коли світлофори горять помаранчевими.
Мені подобається, коли починає світати і світ оживає. Коли починається дощ, бетон виділяє свій запах. Раптом настає тиша.
Я знаю, що знову дихаю. Минає ще година, а переді мною порожня вулиця.
Я відчуваю, що мене не існує, і весь світ зупинився. Знаєш, я проходжу повз інший світ. Я їду по вулиці.
Кожна хвилина - це хвилювання.
- Куди ти знову йдеш?
- Я надягаю навушники, і це місто змушує нас повірити у мрію. -Ти повернешся?
Я проходжу повз інший світ. Я їду по вулиці. Кожна хвилина - це хвилювання.
Я надягаю навушники, і це місто змушує нас повірити у мрію.
Я пам’ятаю запах бензину, коли під’їжджаю до станції, або те, як золоте і спокійне небо, коли я втрачаю зв’язок.
Мене тут ненадовго. Думаю тільки про маршрут. І раптом відкривається приголомшливий вид, коли я піднімаюся зигзагом вгору.
Останнім часом я відчуваю, що весь час, ага, весь час зупинився.
Останнім часом я відчуваю, що весь час, ага, весь час зупинився.
Я проходжу повз інший світ. Я їду по вулиці. Кожна хвилина - це хвилювання.
- Куди ти знову йдеш?
- Я надягаю навушники, і це місто змушує нас повірити у мрію.
-Ти повернешся? -Я проходжу повз інший світ. Я їду по вулиці.
Кожна хвилина - це хвилювання.
Я надягаю навушники, і це місто змушує нас повірити у мрію.