Більше пісень від Claver Gold
Опис
Продюсер: Джан Флорес
Композитор: Джан Марія Флорес
Автор слів: Дейкол Емідіо Орсіні
Текст і переклад
Оригінал
Il mio corpo nello spazio. C'era il mio corpo nello spazio.
Oscillava e dondolava, dondolava ed oscillava.
Il paziente sembra lucido. Nessun delirio. Ripeto, nessun delirio.
Abbiamo chiesto l'aiuto a Dio per intercedere al nostro male.
Con gli occhi fissi verso l'oblio ci siamo detti va bene uguale.
Ogni saluto sembra un addio dalla corsia di quell'ospedale.
Dentro quel bagno piangevo anch'io, era il miracolo di Natale.
Poi quanta strada abbiam fatto, sempre di corsa, noi mano nella mano. Pronti a saltare lontano, senza rincorsa, noi muti sul divano.
Poi quel silenzio ci è entrato dentro, come veleno tra queste vene.
Non tira vento stanotte in centro, l'unico antidoto è stare insieme.
Perché ci vuole il coraggio di un pazzo a mettere al mondo un figlio in un mondo sempre in ritardo.
Suonano i clacson, ci han derubato di ogni secondo.
Non trovo neanche il tempo di amarti, quello di scrivere o di pensare.
Ma questa vita è da dedicarti, spero tu mi possa perdonare.
Il mondo va veloce.
Quante volte ti ho detto ti amo ma sottovoce.
Sorridiamo schiacciati dal peso di questa croce.
Poi balliamo dei mobili e scalzi sopra la riva della vertigine soggettiva.
Sai quante volte ho sprecato il tempo in paranoia sopra uno schermo?
La sensazione illusoria di movimento è come cadere da fermo.
Posso cantarti la nostra storia o raccontarti una fiaba sul mare, una di quelle che si ammemorano.
Scusa ma non ti riesco a cullare. E adesso ballo da solo nel mio silenzio, fragile capogiro.
Labile viaggio verso l'immenso, poi mi addormento sul tuo respiro.
Oggi mi sono svegliato grande, forte di mille disavventure.
Grande abbastanza per certe domande, forse altrettanto per certe paure.
Poi mi ricordo le notti per strada, la fame, la bava e la pioggia cadeva.
Mio padre urlava e mia madre piangeva, poi mia sorella mi sorrideva.
Sai quanto contano i primi anni, alcune frasi son cicatrici.
Meglio sorridere da distanti o vivere altri istanti infelici.
Il mondo va veloce.
Quante volte ti ho detto ti amo ma sottovoce.
Sorridiamo schiacciati dal peso di questa croce.
Poi balliamo dei mobili e scalzi sopra la riva della vertigine soggettiva.
Переклад українською
Моє тіло в космосі. У космосі було моє тіло.
Воно гойдалося й гойдалося, гойдалося й гойдалося.
Пацієнт виглядає свідомим. Ніякого марення. Повторюю, жодних помилок.
Ми просили Бога, щоб Він заступився за наше зло.
З нашими очима, спрямованими до забуття, ми сказали одне одному, гаразд.
Кожне привітання схоже на прощання з лікарняної палати.
У цій ванній кімнаті я теж плакав, це було різдвяне диво.
Тоді як далеко ми зайшли, завжди біжачи, рука об руку. Готові стрибнути далеко, без розбігу, ми мовчимо на дивані.
Тоді та тиша увійшла в нас, як отрута між цими жилами.
Сьогодні в центрі немає вітру, єдина протиотрута — бути разом.
Тому що потрібна мужність божевільного, щоб народити дитину у світі, який завжди запізнюється.
Лунають гудки, кожну секунду обкрали.
Я навіть не знаходжу часу любити тебе, писати чи думати.
Але це життя має бути присвячене тобі, я сподіваюся, ти можеш мені пробачити.
Світ рухається швидко.
Скільки разів я казав тобі, що люблю тебе, але пошепки.
Ми посміхаємося, розчавлені вагою цього хреста.
Потім ми танцюємо на меблях і босоніж на березі суб'єктивного запаморочення.
Знаєш, скільки разів я марнував час у параної над екраном?
Ілюзорне відчуття руху схоже на падіння зі спокою.
Я можу заспівати тобі нашу історію або розповісти тобі казку про море, одну з тих, що ти пам'ятаєш.
Вибачте, але я не можу вас розгойдувати. І тепер я танцюю самотньо у своїй тиші, крихкому запамороченні.
Лабільна подорож до неосяжного, тоді я засну на твоєму диханні.
Сьогодні я прокинувся здоровим, сильним від тисячі пригод.
Досить великий для певних питань, можливо, такий же великий для певних страхів.
Тоді я згадую ночі на вулиці, голод, слину і дощ.
Батько кричав, а мама плакала, потім сестра посміхалася мені.
Ви знаєте, наскільки важливі перші роки, деякі речення залишаються шрамами.
Краще посміхніться здалеку або переживіть інші неприємні моменти.
Світ рухається швидко.
Скільки разів я казав тобі, що люблю тебе, але пошепки.
Ми посміхаємося, розчавлені вагою цього хреста.
Потім ми танцюємо на меблях і босоніж на березі суб'єктивного запаморочення.