Більше пісень від Fiolet
Опис
Композитор: Сергій Мартинюк
Композитор: Роман Андрухів
Автор слів: Сергій Мартинюк
Текст і переклад
Оригінал
Така тендітна, немов цвіт абрикосовий. Я забуваю з тобою про зиму й осені.
Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця. Вразних нас весна!
А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.
Людині треба людина, а я завжди кудись йду.
Поживемо - побачимо.
Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.
Поживемо, давай! Шукає теплу щоку твій холодний ніс.
Я забуваю з тобою, що світ - це темний ліс.
Я забуваю з тобою, що спокою гріш ціна. Вразних нас весна.
А я, хлопчисько простий з дикого заходу, люблю неначе востаннє та з розуму зведу.
Людині треба людина, а я завжди кудись йду.
Поживемо - побачимо. Ти знаєш, я не герой зі коми.
Поживемо - побачимо.
Я теж шукав свій маленький рай. Поживемо - побачимо.
Ти усміхаєшся так безборонно.
Поживемо - побачимо. Поживемо.
І не питай, чому правда чужа така мила своя, як під серце ніж?
Як запах випитої зранку наодинці кави.
І ми, немов старі у французькій мелодрамі, в якій герої не знають, чого хочуть. Пробач, пробач!
Я так люблю твою смішну ранкову неохайність.
Перечекати б цей дощ, цю вчорашню крайність.
Я так люблю твій старенький червоний плащ.
Поживемо - побачимо.
Ти знаєш, я не герой зі коми. Поживемо - побачимо.
Я теж шукав свій маленький рай.
Поживемо - побачимо. Ти усміхаєшся так безборонно.
Поживемо - побачимо.
Поживемо.
І не питай, чому правда чужа така мила своя, як під серце ніж?