Більше пісень від Fiolet
Опис
Композитор: Сергій Мартинюк
Автор слів: Сергій Мартнюк
Аранжування: Артур Данієлян
Текст і переклад
Оригінал
Без тебе життя, як стрічка бліда.
На місці годинника слухають виника поверхом нижче.
Ну що за біда?
Я брав тебе, мила, як хліб руками.
Я більше не знаю, що буде з нами.
І, може, це краще, якщо ти далі сама.
Відчай до обче, забути хоче.
Одне прошу, не ображай її, хлопче.
Колись ми повернемось в місто дощів.
Відчай до обче, забути хоче.
Одне прошу, не ображай її, хлопче, бо я не зумів, я не зумів, не зумів.
Уже котру ніч, ніби забрано річ зі звичного місця.
На кутність місяць заплатить хтось інший за серце розбите твоє.
Я брав тебе, мила, як хліб руками.
Я більше не знаю, що буде з нами.
І, може, це краще, якщо ти далі сама.
Відчай до обче, забути хоче.
Одне прошу, не ображай її, хлопче.
Колись ми повернемось в місто дощів.
Відчай до обче, забути хоче.
Одне прошу, не ображай її, хлопче, бо я не зумів, я не зумів, не зумів.
Я був тобі болем, та був і втіхою.
Хай ходять чутки і чужі оббрехають.
Я став тобі досвідом, хто би що не казав.
Вечером на привычных дорогах знакомый вокзал.
Відчай до обче, забути хоче.
Одне прошу, не ображай її, хлопче.
Колись ми повернемось в місто дощів.
Ви скрізь прості, як птахи в танці, злітають в повний і тонуть у сп'янні.
Я не ровную більше пара хотів.
Відчай до обче, забути хоче.
Одне прошу, не ображай її, хлопче.
Колись ми повернемось в місто дощів.
Ви скрізь прості, як птахи в танці, злітають в повний, тонуть у сп'янні.
Я не ровную більше пара хотів.