Більше пісень від Marek Dyjak
Більше пісень від Kasia Moś
Опис
Випущено: 2025-06-13
Текст і переклад
Оригінал
Nie mów mi, że poetą dziś nie mogę być.
Nie mów nic.
Wiem to ja, tak samo jak i ty.
Nie mów, że naszej drogi nadszedł błogi kres.
Wstanie dzień.
Teraz śpij. Niech spadnie zimny deszcz.
Gdzieś w kałuży ulic, z gębą poszarpaną, zostawiłem wszystko w bramie odrapanej.
W szkle rozbitych marzeń, wstydu oraz winy, majaczą wspomnienia, wiszą czarne liny. Z sercem poszarpanym, gdzieś w ulic kałuży.
Każdemu wiadomo, kto na co zasłużył.
Zostawiłem wszystko. Siałem litość i pożogę.
I tak tu teraz stoję, tylko śmiać się już nie mogę.
Lecz nie mów mi, że poetą dziś nie mogę być.
Nie mów nic.
Wiem to ja, tak samo jak i ty.
. . .
Gdzieś w kałuży ulic, z sercem poszarpanym, szukam cię i patrzę w niezagojone rany.
W odrapanej bramie, pośród świateł i półcieni, majaczą wspomnienia i krew się czerwieni.
Zostawiłam wszystko, niczego nie oddałam.
W szkle rozbitych marzeń stałam, kim się stałam. Wykrzycz moje imię!
Czy szukać ciebie dalej? Bo szukam cię codziennie, lecz nie wiem, czy chcę znaleźć.
Z sercem poszarpanym, gdzieś w ulic kałuży, patrzę w oczy diabłu i wszystkich wokół, którzy zostawili tutaj tylko litość i pożogę.
I tak tu teraz stoję, tylko śmiać się już nie mogę. Lecz. . .
Nie mów mi, że poetą dziś nie mogę być.
Nie mów mi, -że poetą dziś nie mogę być. -Nie mogę być!
Nie mów mi, -że poetą dziś nie mogę być. -Że poetą dziś nie mogę być.
Nie mów mi, nie mów mi.
Nie mów mi.
Nie mów mi, że poetą dziś nie mogę być.
Nie mów nic.
Wiem to ja, tak samo jak i ty.
-Nie mów, że -Nie mów, że -naszej drogi nadszedł błogi kres. -Błogi kres.
-Wstanie dzień. -Wstanie dzień.
Niech spadnie zimny deszcz.
Переклад українською
Не кажіть мені, що я не можу бути сьогодні поетом.
Не кажи нічого.
Я це знаю, і ти теж.
Не кажіть, що наша подорож підійшла до блаженного кінця.
Зійде день.
Тепер спати. Хай йде холодний дощ.
Десь у калюжі вулиць, з подертим обличчям, я залишив усе в обшарпаних воротах.
У склянці розбитих мрій, сорому й провини вимальовуються спогади й висять чорні мотузки. З розірваним серцем, в калюжі десь на вулицях.
Всі знають, хто на що заслуговує.
Я покинув усе. Я посіяв жалість і пожежу.
І ось я тут стою, але вже не можу сміятися.
Але не кажіть мені, що я не можу бути сьогодні поетом.
Не кажи нічого.
Я це знаю, і ти теж.
. . .
Десь у калюжах вулиць, з розірваним серцем, я шукаю тебе і дивлюся на незагоєні рани.
У пошарпаній брамі, серед світла й тіні, спогади маячать і кров червоніє.
Я все залишив, нічого не повернув.
У склянці розбитих мрій я стояв таким, яким став. Кричи моє ім'я!
Мені продовжувати шукати тебе? Тому що я шукаю тебе кожен день, але я не знаю, чи хочу я тебе знайти.
З розірваним серцем, десь у калюжі на вулицях, я дивлюся в очі дияволу і всім навколо, що залишили тут тільки жаль і пожежу.
І ось я тут стою, але вже не можу сміятися. але. . .
Не кажіть мені, що я не можу бути сьогодні поетом.
Не кажіть мені, що я не можу бути сьогодні поетом. -Я не можу бути!
Не кажіть мені, що я не можу бути сьогодні поетом. -Що я не можу бути сьогодні поетом.
Не кажи мені, не кажи мені.
не кажи мені
Не кажіть мені, що я не можу бути сьогодні поетом.
Не кажи нічого.
Я це знаю, і ти теж.
-Не кажи так -Не кажи так -наша дорога підійшла до блаженного кінця. - Щасливий кінець.
-Зойде день. -Зойде день.
Хай йде холодний дощ.