Більше пісень від Taco Hemingway
Більше пісень від Rumak
Більше пісень від Livka
Опис
Музичне виробництво, продюсер: Румак
Інженер з мікшування, майстер-інженер: Rafał Smoleń
Вокаліст: Тако Хемінгуей
Автор слів: Філіп Щесняк
Композитор: Мацей Рушецький
Текст і переклад
Оригінал
Był rok 2012. Pierwsze wąsy, prawo jazdy.
W oczach jeszcze iskierki nadziei, zanim zbladły, zanim zgasły. Idę rano po Solpadeine.
Stoi postać, jej głowa jest w dymie. Zwykle są tu staruszki i starcy. Nie sądziłem, że spotkam dziewczynę.
Ona stała, w łapie dwa szlugi. Pierwszy zgasł, więc zapala drugi.
Dym rozmywa się na momencik. Ta się na mnie gapi jak Kubrick. W sensie postać z jego filmu.
Kojarzysz ten taki Kubrick stare, nie?
Jak chłop stoi taki , wiesz, patrzy z podoba, nie? No to tak mniej więcej.
No ale wchodzę i staję w kolejce przy kasie babunia patrzy w podzięce, że te kropelki, co dali jej wcześniej, sprawiły, że mnie rozsadzają mięśnie.
Dziewczyna wchodzi, już takie mam szczęście. Dalej się gapi jak przedtem. Polej już na mnie.
Mówię: "Psze pani Solpa w rozpuszczalnej tabletce". "Już pan tamto złożył. Był pan w środę.
To jest silny proszek, więc dać nie mogę. Są zasady, wie pan.
Niech pan dba o zdrowie i mniej alkoholu. Tyle panu powiem". Wychodzę stamtąd. Mam serce w gardle.
Co za farmaceutka! To jest fest nieładne. Wychodzi ona i ma w ręce siatkę. Wyciąga.
Nie no, pewnie zgadniesz. Nie, nie w willi art deco. Nie w tropikach daleko. Nie nad
Niemnem, nad rzeką. Zakochałem się pod apteką.
-Zakochałeś się pod apteką?
-Zakochałem się pod apteką, gdy jej popiół padał na beton. Zakochałem się pod apteką. Nie, nie w willi art deco.
Nie w tropikach daleko. Nie nad Niemnem, nad rzeką. Zakochałem się pod apteką.
-Zakochałeś się pod apteką?
-Zakochałem się pod apteką, gdy jej popiół -padał na beton. Zakochałem się. Mówi tak: -"Cześć, kupiłam ci Solpadeine.
To totalnie dziwne, ale carpe diem.
Jeśli dasz mi numer albo adres e-mail, wezmę cię na lufę -albo randkę w kinie". -O, mi w głowie się system zawiesza.
Przysięgam na Hipokratesa.
Stałem jak wryty, nie mając pojęcia, jaki mi życiowy -bigos namiesza. -Nie, nie w willi art deco.
Nie w tropikach daleko. Nie nad Niemnem, nad rzeką. Zakochałam się pod apteką.
-Zakochałaś się pod apteką?
-Zakochałam się pod apteką, gdy mój popiół padał na beton. Zakochałam się pod apteką. Nie, nie w willi art deco.
Nie w tropikach daleko. Nie nad Niemnem, nad rzeką. Zakochałam się pod apteką.
-Zakochałaś się pod apteką?
-Zakochałam się pod apteką, gdy mój popiół -padał na beton. Zakochałam się. -Piłem, paliłem blanty z nią.
Żyłem, śpiewałem country z nią. Śniłem, łykałem tabsy z nią.
Na nowo odkryłem miasto z nią. Kupowałem z nią papierosy i zielone air maxy z nią.
Pokochałem jej rdzawe włosy, oczy co jak latarnie lśnią.
Gdybym cofnął czas, żeby coś naprawić, to jedno chciałbym w sobie zabić, bo zazdrość to okropny nawyk.
Wciąż ją pytałem o chłopów dawnych, o frekwencję, o chłopów stałych, choć wiem, że się facetom podobała.
Wiem, że bardzo chciała, żebym przestał. Nie wiem po co, ale brnąłem dalej.
Nie, nie w willi art deco. Nie w tropikach daleko.
Jechaliśmy razem jakimś tam tramwajem. Dostaliśmy mandat. Tyle ją widziałem.
Nie nad Niemnem, nad rzeką. Zakochałeś się pod apteką.
Miała moje rzeczy, których nie oddała. Do znikania miała naturalny talent.
Nie, nie w willi art deco. Nie w tropikach daleko.
Gdy ją wytropiłem po miesiącach paru, to się wydzierała, stojąc pod lokalem.
Nie nad Niemnem, nad rzeką. Zakochałeś się pod apteką.
No bo jakiś brutal jej złamał serce, ale o jej wersję nigdy nie spytałem.
Nie, nie w willi art deco. Nie w tropikach daleko. Nie nad Niemnem, nad rzeką.
Zakochałem się -pod apteką. -Zakochałeś się pod apteką?
Zakochałem się pod apteką, gdy jej popiół padał na beton. Zakochałem się pod apteką.
Nie, nie w willi art deco. Nie w tropikach daleko.
Nie nad Niemnem, nad -rzeką. Zakochałem się pod apteką. -Zakochałeś się pod apteką?
Zakochałem się pod apteką, gdy jej popiół padał na beton. Zakochałem się.
Переклад українською
Це був 2012 рік. Перші вуса, водійські права.
В його очах ще горіла надія, перш ніж вони згасли, ще не згасли. Я їду вранці на Солпадейну.
Стоїть фігура, голова в диму. Тут зазвичай літні пані та пани. Я не думав, що зустріну дівчину.
Вона стояла, тримаючи двох слимаків. Перший згас, тому вмикає другий.
Дим на мить розпливається. Вона витріщилася на мене, як Кубрик. Іншими словами, персонаж його фільму.
Ви знаєте того старого Кубрика, так?
Коли хлопець так стоїть, знаєте, він так на вас дивиться, так? Ну, це більш-менш усе.
Ну, заходжу, стаю в чергу до каси, бабуся дивиться на мене вдячно, що від крапель, які їй раніше дали, м'язи лопнули.
Заходить дівчина, мені так пощастило. Він продовжує дивитися, як і раніше. Наливай уже мені.
Я кажу: «Пані Сольпа в розчинній таблетці». «Ви вже подали це. Ви були там у середу.
Це сильний порошок, тому я не можу його дати. Є правила, знаєте.
Слідкуйте за своїм здоров'ям і вживайте менше алкоголю. Я вам стільки скажу». Я йду звідти. Серце в горлі.
Який фармацевт! Це безлад. Вона виходить і тримає в руці сітку. Він витягує його.
Ні, ви, мабуть, здогадуєтеся. Ні, не на віллі в стилі арт-деко. Недалеко в тропіках. Не закінчено
Німан, на р. Я закохалася перед аптекою.
-Ти закохався перед аптекою?
-Я закохався перед аптекою, коли її попіл упав на бетон. Я закохалася перед аптекою. Ні, не на віллі в стилі арт-деко.
Недалеко в тропіках. Не на Німані, на річці. Я закохалася перед аптекою.
-Ти закохався перед аптекою?
Я закохався перед аптекою, коли її попіл упав на бетон. Я закохалася. Вона каже: «Привіт, я купила тобі Солпадейн.
Це зовсім дивно, але carpe diem.
Якщо ви дасте мені свій номер або адресу електронної пошти, я візьму вас на зйомку або побачення в кіно». -О, у мене в голові ламається система.
Клянусь Гіппократом.
Я стояв, застиглий на місці, не маючи жодного уявлення про те, яку місиву він збирається накинути на мене. -Ні, не на віллі в стилі арт-деко.
Недалеко в тропіках. Не на Німані, на річці. Я закохалася перед аптекою.
-Ти закохався перед аптекою?
-Я закохався перед аптекою, коли мій попіл упав на бетон. Я закохалася перед аптекою. Ні, не на віллі в стилі арт-деко.
Недалеко в тропіках. Не на Німані, на річці. Я закохалася перед аптекою.
-Ти закохався перед аптекою?
Я закохалася перед аптекою, коли мій попіл упав на бетон. Я закохалася. -Я з нею пив і курив тупий.
Я з нею жив і співав кантрі. Наснилася, брала з нею таблетки.
З нею я заново відкрив для себе місто. Я купив з нею сигарети і зелені туфлі Air Max.
Я любив її руде волосся та очі, які сяяли, як ліхтарики.
Якби я міг повернути час назад, щоб щось виправити, була б одна річ, яку я хотів би вбити в собі, тому що ревнощі - це жахлива звичка.
Я все розпитувала її про старих селян, про явку, про постійних селян, хоч знаю, що хлопці її любили.
Я знаю, що вона дуже хотіла, щоб я зупинився. Не знаю чому, але я продовжував.
Ні, не на віллі в стилі арт-деко. Недалеко в тропіках.
Ми разом їхали в трамваї. Ми отримали мандат. Я так багато її бачив.
Не на Німані, на річці. Ви закохалися поза аптекою.
Вона мала мої речі і не віддала їх. У неї був природний талант зникати.
Ні, не на віллі в стилі арт-деко. Недалеко в тропіках.
Коли я відшукав її через кілька місяців, вона кричала, стоячи біля приміщення.
Не на Німані, на річці. Ви закохалися поза аптекою.
Ну тому, що якийсь скотина розбив їй серце, але я ніколи не питав про її версію.
Ні, не на віллі в стилі арт-деко. Недалеко в тропіках. Не на Німані, на річці.
Закохався - перед аптекою. -Ти закохався перед аптекою?
Я закохався перед аптекою, коли її попіл впав на бетон. Я закохалася перед аптекою.
Ні, не на віллі в стилі арт-деко. Недалеко в тропіках.
Не на Німані, на річці. Я закохалася перед аптекою. -Ти закохався перед аптекою?
Я закохався перед аптекою, коли її попіл впав на бетон. Я закохалася.