Більше пісень від Taco Hemingway
Більше пісень від Livka
Опис
Продюсер, музичне виробництво: Zeppy Zep
Інженер-майстер, інженер-мікшер: Rafał Smoleń
Вокаліст: Тако Хемінгуей
Автор слів: Філіп Щесняк
Композитор: Міхал Бендковський
Текст і переклад
Оригінал
Krople deszczu na mym karku. W płaszczu mam schowany zeszyt.
Plac Zamkowy jest już martwy. Nie chcę żyć już czasem przeszłym.
Idę ciemnym, nowym światem, choć to dla mnie stare śmieci. Do pijalni wódek zajrzę tam, gdzie każdy blat się lepi.
Barman ubrany jak portier. Linie dialogowe puste.
A samotność to rewolwer, więc zamawiam sobie lufkę. Motyl w brzuchu stał się larwą. Zżera duszę się i puchnie.
Jestem sam pod ciemną gwiazdą. Nie poznaję twarzy w lustrze.
Oczy przechodniów nocą świecą jak znicze. Koszmar na jawie.
Bezsenne ulice, po których znowu się włóczysz.
Nie wiesz, gdzie idziesz pijanymi krokami i do mnie piszesz.
Gdy wychodzę na ulicę, słyszę wrzaski młodych ludzi.
Jeszcze wierzą w swoją misję. Jeszcze świat ich nie obudził.
Ja też chciałem zmienić system i musiałem to porzucić, bo dziś świat to tylko biznes. Tamten zmarł i nie powróci.
Na południe, w stronę Wilczej. Tłumy ludzi wciąż pod Spatif. Nie mam siły na nich dzisiaj.
Chyba przejdę się w Frascati. W mej kieszeni nowy DM.
Potem jeszcze drugi gratis. Lecz nie do mnie ona pisze. Przecież on jest adresatem.
Oczy przechodniów nocą świecą jak znicze. Koszmar na jawie.
Bezsenne ulice, po których znowu się włóczysz.
Nie wiesz, gdzie idziesz pijanymi krokami i do mnie -piszesz. -Sprawdzę, o co chodzi z Rudą.
Sięgam dłonią do kieszeni. Piotrek, o co chodzi z bluzą? Pytasz mnie już po raz setny.
Taki jeden dobry kumpel dał mi radę wieki temu. W sumie mogłem go posłuchać.
Jeśli piłeś, nie DM-uj.
Jakaś para jest na skarpie zanurzona w pocałunku.
Chcę typowi wytłumaczyć, że nie znajdzie w niej ratunku.
Gdy go rzuci jak zły nawyk i zostawi go na bruku, niech odzyska swoją -bluzę. Niech pokaże trochę buntu. -Oczy przechodniów nocą świecą jak znicze.
Koszmar na jawie. Bezsenne ulice, po których znowu się włóczysz.
Nie wiesz, gdzie idziesz pijanymi krokami i do mnie piszesz.
Żyjesz tylko w moich myślach. Ale ile jeszcze przetrwasz?
Tu warunki makabryczne. Strasznie duszno.
Mały metraż, a sąsiedztwo jakby Tyrmand skąpał w opętanych szeptach.
Już na pogotowie mnie sił brak i nie bawi mnie ten spektakl.
Na trzech krzyży pod kościołem łypie święty Nepomucen, jakby czekał na mą spowiedź, jakby pragnął mnie pouczyć, zanim całkiem tu utonę.
Może wskaże mi kierunek. Z szeptu wybija się okrzyk. Ktoś nas błaga o ratunek.
Ratunku!
Переклад українською
Краплі дощу на моїй шиї. У мене в пальті схований зошит.
Замкова площа вже мертва. Я не хочу більше жити минулим часом.
Я йду в темний, новий світ, хоч він для мене старе сміття. Я піду в горілчаний бювет, де кожна стільниця липка.
Бармен в костюмі швейцара. Редки діалогу порожні.
А самотність — це рушниця, тому я замовляю рушницю. Метелик у моєму животі став личинкою. Їсть мою душу і розбухає.
Я один під темною зіркою. Я не впізнаю обличчя в дзеркалі.
Очі перехожих світяться, як свічки вночі. Кошмар наяву.
Безсонні вулиці, де ти знову блукаєш.
Ти не знаєш, де ходиш п'яними кроками і пишеш мені.
Коли я виходжу на вулицю, то чую крики молодих людей.
Вони все ще вірять у свою місію. Світ їх ще не розбудив.
Я також хотів змінити систему і був змушений відмовитися від неї, тому що сьогодні світ – це просто бізнес. Той помер і не повернеться.
На південь, у бік Вільчі. Натовпи людей все ще в Спатіфі. У мене сьогодні на них немає сил.
Я думаю прогуляюся Фраскаті. Нова марка в моїй кишені.
Потім ще один безкоштовно. Але вона мені не пише. Адже він адресат.
Очі перехожих світяться, як свічки вночі. Кошмар наяву.
Безсонні вулиці, де ти знову блукаєш.
Ти не знаєш, куди йдеш своїми п'яними кроками і пишеш мені. -Я перевірю, що з Рудою.
Я лізу в кишеню. Пйотреку, що там із світшотом? Ти питаєш мене в сотий раз.
Один хороший друг багато років тому дав мені пораду. Я дійсно міг це послухати.
Якщо ви пили, не пишіть у DM.
Пара на схилі, занурена в поцілунок.
Я хочу пояснити хлопцеві, що він не знайде в ній порятунку.
Коли вона кине його, як погану звичку, і залишить його на тротуарі, дозволь йому повернути свій світшот. Нехай проявить бунтарство. -Очі перехожих вночі світяться, як свічки.
Кошмар наяву. Безсонні вулиці, де ти знову блукаєш.
Ти не знаєш, де ходиш п'яними кроками і пишеш мені.
Ти живеш тільки в моїх думках. Але скільки ти проживеш?
Умови тут жахливі. Дуже душно.
Невеликий простір, але околиці, здавалося, купалися в одержимому шепоті Тирманда.
Я не маю сил йти в травмпункт і мені байдуже це видовище.
Святий Непомукій дивиться на три хрести під церквою, ніби чекав моєї сповіді, ніби хотів мене провчити, поки я тут зовсім не потонув.
Можливо, він вкаже мені напрямок. З шепоту виривається крик. Хтось благає нас врятувати їх.
Допоможіть!