Більше пісень від Gauvain Sers
Опис
Гармошка, гітара: Лоран Ламарка
Перкусія, барабани, програмування, звукорежисер, синтезатори, фортепіано, продюсер: Егіл «Зіггі» Францен
Бас, програмування, звукорежисер, продюсер, синтезатор: Ромен Дескамп
Звукорежисер: Alex Gopher
Автор, композитор: Gauvain Sers
Текст і переклад
Оригінал
Monsieur le Président, j'prends la plume aujourd'hui comme l'ont fait Boris Vian et
Renaud après lui.
J'ai l'espoir qu'une lettre sera peut-être lue quand le bruit sous vos fenêtres, vous ne l'entendez plus.
Monsieur le Président, seriez-vous dur d'oreille pour bafouer si longtemps un boucan sans pareil?
C'est le peuple qui gronde, qui occupe vos boulevards pendant qu'la bête immonde se rapproche du pouvoir.
Monsieur le Président, je ne viens pas en guerre, déserteur également, mais surtout en colère quand fleurit l'injustice, les propos indécents, quand on voit la police cogner des innocents.
Monsieur le Président, refusez-vous de voir ceux qui vous ont un temps choisi dans l'isoloir?
C'est l'infirmière de garde qui ne compte plus ses pleurs chaque nuit quand elle regarde l'hôpital qui se meurt.
Monsieur le Président, admirez les banderoles aux bras des enseignants qui se saignent aux écoles.
Qu'y a-t-il de plus beau qu'un gamin qui apprend, qui monte sur l'escabeau pour devenir plus grand?
Monsieur le Président, si j'ose ces quelques vers peut-être impertinents, c'est qu'on marche de travers.
Oubliez l'arrogance au fond de votre planque, on n'dirige pas la France comme on dirige une banque.
Monsieur le Président, remarquez ceux qui plongent, ouvriers, artisans tour à tour jettent l'éponge.
Et les rires en pagaille, ils ne résonnent plus quand une usine se taille, quand un père s'est pendu.
Monsieur le Président, notre belle maison brûle. Il est fini le temps des magouilles, des calculs.
Admirez nos montagnes, l'océan, les oiseaux.
Il est temps que l'on soigne la terre de nos marmots.
Monsieur le Président, et sauf votre respect, vous offensez grandement votre poste au sommet.
Faut être à la hauteur du berceau des Lumières, des poètes, des auteurs, des femmes qui se libèrent.
Monsieur le Président, tout en haut de l'échelle, je vous l'accorde, pourtant, la vue doit être belle.
Mais descendez d'un cran et mesurez la peine de millions de braves gens que vos lois ne comprennent.
Monsieur le Président, passez-moi les menottes, faites-moi taire sur-le-champ, interrogez mes potes.
Je ne fais que chanter la résistance, la vie, l'amour, la liberté que le monde nous envie.
Monsieur le Président, peut-être m'avez-vous lu.
Vous n'avez guère le temps et d'ailleurs, moi non plus.
J'ai le cœur à combattre l'absurdité humaine, armé d'une feuille A4.
Alors, à une prochaine.
Переклад українською
Пане Президенте, сьогодні я беруся за перо, як і Борис Віан
Рено за ним.
Сподіваюся, що лист, можливо, буде прочитаний, коли ви перестанете чути шум під своїми вікнами.
Пане президенте, ви будете погано чути, щоб так довго ігнорувати безпрецедентний галас?
Це люди, які гарчать, які окуповують ваші бульвари, поки брудна скотина наближається до влади.
Пане Президенте, я не приходжу на війну, я теж дезертир, але передусім злюся, коли процвітає несправедливість, непристойні висловлювання, коли ми бачимо, як поліція б’є невинних людей.
Пане Президенте, Ви відмовляєтеся бачити в кабіні для голосування тих, хто обрав Ваш час?
Це чергова медсестра, яка щовечора втрачає рахунок своїм сльозам, дивлячись на лікарню, яка вмирає.
Пане Президенте, полюбуйтесь на банери на руках вчителів, які стікають кров'ю в школах.
Що прекрасніше за дитину, яка вчиться, яка піднімається по драбині, щоб стати вищою?
Пане президенте, якщо я наважуся на ці кілька, можливо, зухвалих віршів, то це тому, що ми йдемо не так.
Забудьте про зарозумілість у вашій схованці, ми не керуємо Францією, як банком.
Пане Президенте, зверніть увагу на тих, хто пірнає, робітники, ремісники по черзі кидають рушник.
І сміх у хаосі, він уже не лунає, коли завод зрізають, коли батько повісився.
Пане президенте, наш прекрасний будинок горить. Час махінацій і розрахунків минув.
Милуйтеся нашими горами, океаном, птахами.
Настав час подбати про землю наших дітей.
Пане президенте, і, при всій повазі, ви дуже ображаєте своє становище нагорі.
Ми повинні жити відповідно до колиски Просвітництва, поетів, письменників, жінок, які звільняються.
Пане президенте, на вершині драбини, згоден, але краєвид має бути прекрасним.
Але опустіться трохи нижче і відміряйте покарання мільйонів хоробрих людей, яких ваші закони не розуміють.
Пане президенте, надіньте на мене наручники, негайно замовчіть, допитайте моїх друзів.
Я співаю лише про спротив, життя, кохання, свободу, якій нам заздрить світ.
Пане президенте, можливо, ви мене прочитали.
Ти не маєш багато часу, як і я.
Я маю душу боротися з людським абсурдом, озброївшись аркушем А4.
Отже, до наступного разу.