Більше пісень від Kaspiyskiy Gruz
Опис
Композитор: Тимур Оділбайов
Композитор: Анар Зейналов
Автор слів: Тимур Оділбайов
Автор слів: Анар Зейналов
Текст і переклад
Оригінал
Узнаю знакомых в фотороботах. Разговоры только шёпотом.
Мои люди с тёмным опытом. Если сейчас не воровать, ну вот чё потом?
Повезёт - на завод примут. Буду сидеть и курить "Приму".
По служебной поднимусь, хватит. Всё равно задолженности по зарплате.
Мне не хочут еблом, я буду делать бабло. Мы будем брать банкомат прямо тут за углом. Ждём с
Киндом, когда привезут наличку, я отправлю их на больничный, а ты деньги в рюкзак за печку. У нас на двадцать джоулей выстрел. Мы опасны и вооружены.
Нам нужно много и быстро для мамы и для жены. Мы на спорте одеты.
Нас было двое, а на них бронежилеты. У них боевое. Где лаешь?
Новая зимняя сказка. Где лаешь? Оказалась напрасна. Не сбылась.
Ой, да так не сбылась мечта.
Полетят хлопья белого снега. В новостях убито два человека.
Не простят. И ребята навестят ребят.
Я буду всегда благодарен этим улицам, этим дворам за то, что хранят в себе память по нам.
Пусть играет сейчас на гитаре песни про нас, детвора.
А я просто ещё один парень, кому сверху сказали: "Пора".
Сверху сказали: "Пора".
Звали на небеса, а я из тех, кто в драках не ссал. Если делал, то сам.
Судьба лиса оказалась, не туда мне завернула путь. Оказалось, заживём, вот ещё чуть-чуть.
И поэтому я был готов идти на крайние меры. Я в сказки не верил. В чудо, в это я тоже не верил.
Я не был уверен так сильно, не был уверен, поверь.
Только вот в чём тут дело. Таким не откроется дверь.
Но я всё же, как дрель, пытался пробить бетонную стену. Но всё это тщетно. Я знал, сколько попыток ни делал.
Скажи мне тот, кто внутри, где твой предел?
А снег, как художник, закрасит всё белым. И вот я на смелом под аркой.
Я не был подарком, а в мышках. То ли от нервов, то ли, блядь, куртка. Да что же так жарко?
А я ведь желал так жить по-человечески. Но эти проблемы. . . Кто наверху? Возьми да на плечи мне скинь.
Давит на виски, и ствол мы прицелим. Наш это внесли. Явно много денег.
Достаточно, чтобы зажить. А я слышу: "Дайте зажим, надо зашить".
Я буду всегда благодарен этим улицам, этим дворам за то, что хранят в себе память по нам.
Пусть играет сейчас на гитаре песни про нас, детвора.
А я просто ещё один парень, кому сверху сказали: "Пора".
Переклад українською
Впізнаю знайомих у фотороботах. Розмови лише пошепки.
Мої люди із темним досвідом. Якщо зараз не красти, ну що потім?
Пощастить – на завод приймуть. Сидітиму і куритиму "Приму".
По службовій піднімуся, годі. Все одно заборгованості із зарплати.
Мені не хочуть еблом, я робитиму бабло. Ми братимемо банкомат прямо тут за рогом. Чекаємо з
Кіндом, коли привезуть готівку, я пошлю їх на лікарняний, а ти гроші в рюкзак за грубку. У нас на двадцять джоулів постріл. Ми небезпечні та озброєні.
Нам потрібно багато і швидко для мами та для дружини. Ми на спорті одягнені.
Нас було двоє, а на них бронежилети. В них бойове. Де гавкаєш?
Нова зимова казка. Де гавкаєш? Виявилася марною. Чи не збулася.
Ой, та так не збулася мрія.
Полетять пластівці білого снігу. У новинах убито двох людей.
Чи не пробачать. І хлопці відвідають хлопців.
Я завжди буду вдячний цим вулицям, цим дворам за те, що зберігають у собі пам'ять про нас.
Хай грає зараз на гітарі пісні про нас, дітлахів.
А я просто ще один хлопець, кому зверху сказали: "Час".
Зверху сказали: "Час".
Звали на небеса, а я з тих, хто не брав у бійках. Якщо робив, то сам.
Доля лисиця виявилася, не туди мені завернула дорогу. Виявилося, заживемо, ось ще трохи.
І тому я був готовий йти на крайні заходи. Я у казки не вірив. У диво, у це я теж не вірив.
Я не був певен так сильно, не був певен, повір.
Тільки ось у чому тут річ. Таким не відчиняться двері.
Але я все ж таки, як дриль, намагався пробити бетонну стіну. Але все це марно. Я знав, скільки спроб не робив.
Скажи мені той, хто всередині, де твоя межа?
А сніг як художник зафарбує все білим. І ось я на сміливому під аркою.
Я не був подарунком, а у пахвах. Чи то від нервів, чи то блядь, куртка. Та що так жарко?
А я ж хотів так жити по-людськи. Але це проблеми. . . Хто нагорі? Візьми та на плечі мені скинь.
Тисне на віскі, і стовбур ми прицілимо. Наше це внесли. Очевидно багато грошей.
Достатньо, щоб зажити. А я чую: "Дайте затискач, треба зашити".
Я завжди буду вдячний цим вулицям, цим дворам за те, що зберігають у собі пам'ять про нас.
Хай грає зараз на гітарі пісні про нас, дітлахів.
А я просто ще один хлопець, кому зверху сказали: "Час".