окуляри зламані

Та більше очі не закриєш, окуляри зламані.

Рожеві уламки, що всюди падають, мов серце, розбиті, як пляшка дешевого вина студентська. Скільки ще буде тестів?

Достатньо вже обсесій, незаданих сесій.

В будинку, що ми разом будували, знайдено азбест, і там пахне трупами і попелом, ніби Освенцим.

Я підпалю себе, лиш щоб скоріше вже померти.

Моя свідома думка про те, як треба любити, була зруйнована моїм бажанням до самознищення.

Відповідно до статті кодексу про кохання, вам прописано відпустити і йти собі далі. Ваше серце буде розібране на деталі.

Відтепер вам потрібно носити в собі камінь. Медсестра сказала: "Час лікує, тож чекайте. Прийде ваша черга.

Дуже прошу, не лякайтесь. Ви не перший і не останній. В кожного буває".

Так буває, зрозумійте, так буває зараз. Тільки вчора так само людину латали.

Так буває зараз, зрозумійте, так буває. Він кричав гучно, плакав, бився руками об стіни.

Він ніяк не розумів, що його полишили, як маленьку дитину на продлянці в садочку.

Він ніяк не хотів ставити ту жирну точку, яку життя, вимагаючи, стрімко в простір міняло, клало інших людей, кар'єрний зріст, карму, яку давно вже пора відпрацювати було.

Та завжди щось в іншу сторону його стрімко вело.

Та більше очі не закриєш, окуляри зламані.

Рожеві уламки, що всюди падають, мов серце, розбиті, як пляшка дешевого вина студентська. Скільки ще буде тестів? Достатньо вже обсесій, незаданих сесій.

В будинку, що ми разом будували, знайдено азбест, і там пахне трупами і попелом, ніби Освенцим. Я підпалю себе, лиш щоб скоріше вже померти.