Двори

Оригінал

Я, я, я.

Двадцать двадцать пять. Мені двори району ближчі.

Мені двори району ближчі.

Двори знають мене, вони пам'ятають мій запах.

Боявся вулиці, але мені давно не страшно. Всі, хто сміявся з мене, залишилися все там же.

Але я не став би тим, ким є, без них, то мую вдячний.

Я йшов не на фізру, я йшов до тих, хто панчить. Перший урок, я вже нахапаний, дай Бог не спалять.

Я відкриваю усім очі, але вони не бачать, що я трахаю їхні альбоми лише одним панчем.

В їхніх текстах води більше, ніж в мене на районі. У мене цілих шість озер, бо я на Оболоні.

І ще Дніпро під боком, і ще від нього затока.

Якщо запалю тобі свій трек, то тебе йобне током. Я в спокої, бо я знаходжуся не за кордоном.

Мені двори району ближчі, ніж ваша Європа. У нас інший менталітет, у нас інша погода.

Але я вдома народився і помру теж вдома. На втому похуй, бо за сильне нічого не буде зовсім.

Я вже восьмий рік читаю реп, майже кожен день пост.

Я не боюсь бути собою, провокацій вдосталь. Можу сказати те, за що буде моментальний розстріл.

В районі монстри, я знаю, як пахне в хрущовці. Я трахався у патіку на восьмому поверсі.

Ми крутимось постійно, так схожі на диски в колесі.

Не зраджувати своїм принципам в моєму кодексі.

Двори пам'ятають мій запах. Боявся вулиці, але давно не страшно.

Всі, хто сміявся з мене, залишились там же. Не став би тим, ким я, без них, то мую вдячний.

Я ніби не жив на вулиці, але все ж таки жив.

Усім із дому назад вночі, такий був режим. Я не хапав у школі, але хап то і дуже любив.

Я не був небезпечним байдикою, єдине, що бив. Русанівка замінила мені маму, бо мами не було.

Дитинство світле, біля скроні не тримало дуло, бо то було потім вже.

Всі розбірки, речовини, дитинство втікло швидко. Хто в тій втечі винен, скажи?

Ти пам'ятаєш, як ми сміялись на каналі, прогулюючи математику в гімназії?

Микола Львович вчив від себе не втікти вам, діти, а потім сам утік кудись до іншого світу. Ті вулиці вже стерли мій запах, як Cold Spice.

Щоб повернутись, я би забашляв будь-який прайс. Туди, де не болять коліна, суха

Мівіна, вино Ізабелла. Та тому мому світу прийшла габелла.

Ми були круті та безсмертні, як ці малі репери. Наглі писки, розстібнуті паски безпеки.

Декаки, касети з Качовим, простим мозлом. В світі, де не існує зло. А нині шо?

Спішиш все встигнути, як той всратий заєць. Майбутнє з посмішкою тикає середній палець.

Розкидані по світу, дрібні, як цятки. Думаєш, крутий?

Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий? Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий?

Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий? Доживи хоча б до тридцятки.

Думаєш, крутий? Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий?

Доживи хоча б до тридцятки.