92-е життя

Якщо ти живеш у світі, де все на мазі, де честь та совість не ставлять на терези, де крім тебе та твого его більше нічого нема.

Може ти до цього дня проживаєш дарма, га?

Бо десь за шафою з рожевими поні та левами є ті, хто не хоче тонути за так у побуту морі з проблемами. Ті, хто має привід землі своїй клястися на крові.

В них цих причин дев'яносто дві.

Це є світ, де люди не моляться на бабло та комфорт. Тут світ, де йдуть на бий замість того, щоб йти в ескорт.

Корт тенісний з апельсиновим фрешем давай залишим.

Так, тут тренування теж є, просто вони дещо інші.

Тут інфантильність не продається навіть за безцінь, бо якщо ментально малюк ти, це не значить, що ти в безпеці. Тут дихати важко часто. Так влаштовані війни.

Тут дихати важко. Це для того, щоб всі інші дихали вільно.

Як злива, як лава війна іде кривава.

Мій вибір в цих лавах плекати честь і славу. Бий, бий, бий люди ми, а не раби.

Бий, бий, бий залізні кулаки.

Разом в висоту сірими днями живемо дев'яносто друге життя.

Слабким пізда, чесним повага. Хто на що вчився, як то кажуть.

Те, що ти бачиш з екрану, виглядає трішечки по-іншому наживо.

Нашими називають бійців всі, але чи всі щось зробили для наших?

Бо по містах є багацько фраєрів, які кажуть: "А нашо то? " І ще тут якось похуй на дітей депутатів та інтерв'ю рамінний.

Життя звучить добре, та що робити, коли це увертюра? Ми не куля дура.

Та ні, не завжди то від стрільця залежить.

В когось хобі соплі жувати, але тут не приживається нежить. Весело буває двіжувати, буває не весело зовсім.

Ну тому що життя то не для розваг, якщо ви не поняли досі. Де відвага, де відвага, де відвага?

Там, де дев'ять два, дев'ять два, дев'ять два.

Як злива, як лава війна іде кривава.

Мій вибір в цих лавах плекати честь і славу.

Бий, бий, бий люди ми, а не раби. Бий, бий, бий залізні кулаки.

Разом в висоту сірими днями живемо дев'яносто друге життя.