Quando

Дихання, наче винуватець усіх бід. Воно збивається, тремтить, чіпляється за повітря, наче намагається втримати те, що давно виходить з-під контролю. У кожній ноті відчуття крихкості, як у людини, яка одночасно хоче жити і боїться дихати надто глибоко, щоб не поранити знову. Любов тут не про романтику, вона про інстинкт, про стиснуті кулаки і дурну впертість не відпускати. Кожне слово звучить як визнання недосконалості. Мовляв, так, усе це через нас самих: через тіло, через мовчання, через бажання бути зрозумілим хоч кимось, хоч раз. І чим сильніше обійми, тим болючіше дотик. Все просто: любов і біль, як вдих і видих, не існують одне без одного.