DIOMEDEZ

Грубе й ласкаве зізнання, що шепоче й кричить водночас: вибуховий потік вуличного хвастощів, приправлений буденною безтурботністю й меланхолійною ностальгією за тими, кого вже не повернути. Звук нагадує розмову на вході, де між дифірамбами та анекдотами проскакують іспанські слова, ім’я Діомеда та уривки футбольної мрії; ритм тягне вперед, а сенс жартує, але іноді правда раптово обривається.

Образна палітра - від «катан» і «пульмонів» до «багряного» пихатого трофея перемог: тут змішано все, що робить вуличну балаканину живою, - гордість, азарт, балаканина пристрастей і тепла жорстокість побуту. Вихваляння обертається визнанням для тих, хто залишився в пам'яті; сексуальність представлена ​​з іронією, де в одній руці тримаються похвала та самоіронія, а в іншій – звичка не захищатися, як символ ризику та виклику.

Почуття близьке, як запис у зошиті, написане між завданнями: веселе, трохи грубе, трохи болюче і дивно ніжно правдиве. Саундтрек для тих, хто любить прислухатися не лише до ритму, а й до мови вулиці – з її суперечливою гордістю, маленькими подвигами та неприхованим бажанням бути почутим.