Перед рассветом

Іноді життя штормить так, що навіть чайник на плиті звучить як грім. Але все стає простішим, коли поруч той, хто не боїться промокнути разом. Коли можна просто перечекати бурю вдвох, поки за вікном ллє, а всередині - тихо, тепло і якось надійно. У цьому почутті немає гучних слів, зате є сенс. Бути поруч, коли невесело, коли ніч здається нескінченною, а небо ще не знає, що скоро світанок. Тому що потім все дійсно стає зрозуміліше – і повітря чистіше, і серце спокійніше, і навіть найсильніші вітри раптом починають дути в спину.