Більше пісень від KaZeK
Більше пісень від Dżanglu
Більше пісень від matiorzel
Опис
Вокаліст, композитор, автор тексту: KaZeK Композитор, автор тексту, вокаліст: Dżanglu Композитор, автор тексту, вокаліст: matiorzel Продюсер: Majhel Інженер зведення, мастерингу: Jędrek Dreziński
Текст і переклад
Оригінал
Ja, ej. Muzyka paletą barw dla mnie, barw dla mnie.
A ty mała, proszę patrz na mnie, ty patrz na mnie. Namaluję to tak jak zawsze, to jak zawsze.
Ty namaluj moją wyobraźnię, wyobraźnię. Pędzlem naszkicuj co jest ważne, bo co jest ważne.
Jednocześnie błagam czego pragnę, bo czego pragnę.
Nawinąłem ci już nie raz, że nie kłamię na numerach, że czekaj sera, sera nie jest dla mnie opcją teraz.
Pomaluję świat twój na barwy, których nie widziałaś nigdy.
Pozbędę się odcieni smutku i nienawiści. Nie chcę być twój, a mój pędzel ci się przyśni.
Rumieńce na policzkach widzą nawet daltoniści, bo bije ode mnie ciepło.
Temperatura się zwiększa, moja mała się uśmiecha.
Oglądamy barwy szczęścia na co dzień, nie tylko w telewizorze. Jestem najlepszym malarzem na świecie. Mamy beef z van Goghiem.
Jakbym miał inną paletę barw, byś słuchał w Ameryce i mnie podpinał pod gang.
Bo mamy taki vibe, że się buja cały kraj.
Tyle w życiu zmalowałem, że zabrakło w sklepach farb.
Ale dziś mam powiew, by się wbić na zwrotach tych małych cyfr na flotę, która ci zmieście głowę. Ale to potem.
Teraz robię szkic na portret, co za wiosłem -trochę będziesz zarysowane brać.
-Muzyka paletą barw dla mnie, barw dla mnie. A ty mała, proszę patrz na mnie, ty patrz na mnie.
Namaluję to tak jak zawsze, to jak zawsze. Ty namaluj moją wyobraźnię, wyobraźnię.
Pędzlem naszkicuj co jest ważne, bo co jest ważne.
Jednocześnie błagam czego pragnę, bo czego pragnę.
Nawinąłem ci już nie raz, że nie kłamię na numerach, że czekaj sera, sera -nie jest dla mnie opcją teraz.
-Dziś marzyło mi się wyjść z domu, poszerzyć palety kolorów, więc bim, flight z telefonu burzy mury i barwi ting.
To szary dzień, ale mam set flamastrów. Drapacz chmur baby blue.
Niech budzi się miasto i niech ludzie z okien widzą pigmentów cały świat.
Niech krew maleje się jak tusz, byle w rochu stalówka. Ponury pejzaż, czasem tak też mam.
Jedynie czerń i biel mieszają mi się w szarych komórkach.
Więc chuj, biorę farby, parę tub, pędzel puchy i ruszam. Lecę na M2, nie przeszedłem nawet metra.
Leje się z plecaka sztuka. Nie próbuję nawet tego okiełznać. Barwna to moja natura.
Mówiła mi to za małego matula, stąd nie dziwi spektrum.
Szukam czegoś więcej niż pustych spotów, bym i tak tam został szczerze.
Nadal nie powiem ci, jaki mam powód, dla którego chcę wpłynąć na krajobraz, ale gdy piszę, przypomina mi się rysunek mej rodziny całej. Cały od podstaw, no bo nie byłem fanem kolorowanek.
Muzyka paletą barw dla mnie, barw dla mnie.
A ty mała, proszę patrz na mnie, ty patrz na mnie. Namaluję to tak jak zawsze, to jak zawsze.
Ty namaluj moją wyobraźnię, wyobraźnię. Pędzlem naszkicuj co jest ważne, bo co jest ważne.
Jednocześnie błagam czego pragnę, bo czego pragnę.
Nawinąłem ci już nie raz, że nie kłamię na numerach, że czekaj sera, sera nie jest dla mnie opcją teraz.
Ostatnia ponura pogoda wreszcie mi nadała barwy.
Wszystko na szaro, a ja w tym świecie jak Barbie. Tylko czuję, że żyję, jak się zaczynają martwić.
Prawie jakbym był wampirem, a innym skoczył się barwnik.
Inspirację widzę w sobie, widzę w ludziach, widzę w sztuce i mam głęboką nadzieję, że to wam kiedyś powtórzę.
Inspirację widzę w sobie, widzę w sztuce.
Ale wykreślam to drugie, bo najbardziej brzydzą ludzie. Mam to w naturze jak natura.
Deszcz na burzę, że często mówię, co myślę. Przez to nie myślę, co mówię.
Już chyba muszę oddać temu swoją całą duszę, kiedy do muzyki od snu miewam już większy stosunek.
Ja.
Переклад українською
Так, привіт. Музика для мене – це палітра фарб, для мене фарби.
А ти, малий, будь ласка, подивись на мене, ти подивись на мене. Я намалюю це, як завжди, як завжди.
Ти малюєш мою уяву, уяву. Намалюйте пензлем те, що важливо, бо те, що важливо.
При цьому я випрошую те, що я хочу, тому що я хочу.
Я вже не раз казав, що я не брешу про цифри, що почекай, sera, sera для мене зараз не варіант.
Я розмалюю твій світ у кольори, яких ти ніколи не бачив.
Я позбудуся відтінків смутку і ненависті. Я не хочу бути твоїм і тобі буде снитися мій пензель.
Навіть дальтоніки бачать рум’янець на своїх щоках, тому що я випромінюю тепло.
Температура піднімається, маленька посміхається.
Кольори щастя ми бачимо щодня, не тільки по телевізору. Я найкращий художник у світі. У нас є яловичина з Ван Гогом.
Якби я мав іншу колірну палітру, ви б слухали в Америці і називали мене бандою.
Бо у нас такий вайб, що вся країна кача.
Я стільки намалював за своє життя, що в магазинах закінчилися фарби.
Але сьогодні я маю вітер, щоб вникнути у фрази цих невеликих чисел на флоті, який знесе тобі голову. Але це потім.
Зараз роблю ескіз до портрета, це вітерець – доведеться трохи намалювати.
-Музика для мене – це палітра фарб, барви для мене. А ти, малий, будь ласка, подивись на мене, ти подивись на мене.
Я намалюю це, як завжди, як завжди. Ти малюєш мою уяву, уяву.
Намалюйте пензлем те, що важливо, бо те, що важливо.
При цьому я випрошую те, що я хочу, тому що я хочу.
Я вам не раз казала, що цифрами не брешу, що почекай, сера, сера - це для мене зараз не вихід.
-Сьогодні я мріяв вийти з дому і розширити палітру кольорів, так бім, політ з телефону руйнує стіни і фарбує тінь.
Сьогодні сірий день, але в мене є набір маркерів. Синій хмарочос.
Нехай місто прокинеться і люди побачать зі своїх вікон цілий світ пігментів.
Нехай кров розріджується, як чорнило, доки перо залишається гострим. Похмурий краєвид, іноді мені теж так здається.
Лише чорне й біле змішуються в моїх сірих клітинах.
Тож, чорт, я беру фарби, кілька тюбиків, пухнастий пензлик і пішов. Я лечу на М2, я навіть не їздив на метро.
Мистецтво ллється з рюкзака. Я навіть не намагаюся його приборкати. Різнобарвна моя природа.
Моя мама розповідала мені це, коли я був маленьким, тому спектр не дивує.
Я шукаю більше, ніж просто вільні місця, щоб я міг чесно там залишитися.
Я все одно не скажу вам, чому я хочу вплинути на пейзаж, але поки я пишу, я згадую малюнок усієї моєї родини. Все з нуля, тому що я не був фанатом розмальовок.
Музика для мене – це палітра фарб, для мене фарби.
А ти, малий, будь ласка, подивись на мене, ти подивись на мене. Я намалюю це, як завжди, як завжди.
Ти малюєш мою уяву, уяву. Намалюйте пензлем те, що важливо, бо те, що важливо.
При цьому я випрошую те, що я хочу, тому що я хочу.
Я вже не раз казав, що я не брешу про цифри, що почекай, sera, sera для мене зараз не варіант.
Остання похмура погода нарешті додала мені хоч трохи фарб.
Все сіре, а я як Барбі в цьому світі. Я відчуваю себе живим лише тоді, коли вони починають хвилюватися.
Майже ніби я був вампіром, а в інших закінчилася фарба.
Я бачу натхнення в собі, я бачу в людях, я бачу в мистецтві і щиро сподіваюся, що одного дня я повторю це вам.
Я бачу натхнення в собі, я бачу його в мистецтві.
Але останнє я викреслюю, бо воно людям найбільше гидке. Це в моїй натурі, як природа.
Дощ на грозу, що я часто кажу те, що думаю. Через це я не думаю про те, що говорю.
Мабуть, я повинен віддати цьому всю душу, тому що я більше ставлюся до музики, ніж до мрій.
я