Menjadi Dewasa

Ранок, який не поспішає визначитися, яким він буде – сонячним чи все-таки хмарним. Десь у глибині пам'яті гуде будильник, але здається, дзвенить не він, а доросле життя. Та сама, де сніданки перетворюються на переговори, сміх – на прикриття, а час витікає крізь пальці, наче чай, налитий нашвидкоруч. Бігти, щоб не запізнитися на щось важливе, хоча до кінця не зрозуміло – на що саме. Збирати себе по шматочках між чужими очікуваннями та власними «треба». Навчатися терпінню, як новому виду мистецтва. І раптом зрозуміти, що бути дорослим – це не про перемоги, а про вміння не зійти з дистанції, навіть коли не знаєш, де фініш. Десь там, між сірим небом і теплом долонь, з'являється тихе примирення. Не капітуляція – просто дорослішання.