peachy

Іноді кохання звучить як красива аварія. Все м'яко, майже ніжно - до першого синця. Спочатку «peachy», потім падає на підлогу, і ось вже незручна тиша пахне чимось занадто чесним. Тут не про драму, а про втому - ту, де хочеться просто лягти обличчям в подушку і на хвилину перестати бути чиєюсь «мрією». Музика дихає рівно, ніби намагається заспокоїти - але всередині все одно б'ється той самий пульс: «може, я занадто?» І, можливо, дійсно потрібно просто сповільнитися, не рятувати, не тримати, не бігти. Іноді найкраще «назавжди» - це те, що закінчується вчасно.